Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 464/4087/17
провадження № 61-10473св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Пащуком Артемом Ігоровичем, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 січня
2018 року у складі судді Бойко О. М. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І.,
Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 про приведення місць загального користування до попереднього стану.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачі здійснили самовільну добудову до квартири АДРЕСА_1 на місцях загального користування. Вказують про те, що адміністративною комісією Сихівської районної адміністрації 02 лютого 2017 року було винесено постанову № 9 про накладення на відповідача ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн, який нею сплачено у добровільному порядку. Також вказували про те, що розпорядженням голови Сихівської районної адміністрації від 30 березня 2017 року № 173 "Про демонтаж самочинно добудованого приміщення до квартири АДРЕСА_1 " було затверджено висновок міжвідомчої комісії від 14 березня 2017 року та зобов`язано співвласників квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку до 20 квітня
2017 року демонтувати самовільно добудоване в місцях загального користування приміщення до вказаної квартири. Разом з тим, відповідачі вказане розпорядження не виконали, про що комісією ЛКП "Старий Сихів"
30 березня 2017 року було складено відповідний акт. Вказують про те, що в добровільному порядку з відповідачами вони не можуть вирішити питання щодо демонтажу самовільної добудови та приведення місць загального користування до попереднього стану, тому вони вимушені звернутися до суду з вказаним позовом.
У зв`язку з викладеним Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради просила суд зобов`язати відповідачів за власні кошти демонтувати самовільну добудову розміром 5,2 х 1,7 м до квартири АДРЕСА_1 на місцях загального користування та привести місця загального користування до попереднього стану.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від
16 серпня 2018 року, позов задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 демонтувати самовільну добудову, розміром 5,2 м х 1,7 м, до квартири АДРЕСА_1 на місцях загального користування, привівши місця загального користування до попереднього стану.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Судові рішеннямотивовані тим, що відповідачі здійснили самочинне переобладнання квартири за рахунок самовільної добудови на місцях загального користування до квартири розміром 5,2 х 1,7 м, без згоди мешканців будинку та дозволу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, відтак, зобов`язані привести місця загального користування до попереднього стану з демонтажем самочинно влаштованої добудови.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_3 , подана адвокатом Пащуком А. І., на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 серпня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 у касаційній скарзі, поданій адвокатом Пащуком А. І., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі, оскільки ця справа віднесена до юрисдикції адміністративних судів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій не належним чином встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема вказують про те, що суди задовольняючи позовні вимоги Сихівської районної адміністрації Львівської міської радинавіть не звернули уваги на ту обставину, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Також вказує, що суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив у ній судове рішення без участі відповідачів, які не були повідомлені про час та місце розгляду справи, чим порушив їх права надавати свої доводи та заперечення щодо позовних вимог. Суд апеляційної інстанції переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої вказав, що неналежне повідомлення учасників справи є формальними міркування та не вказують на незаконність судового рішення. Звертає увагу на те, що розгляд справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час та місце судового засідання є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Також касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні вказаного спору порушили правила предметної юрисдикції, оскільки звертаючись до суду з позовом про здійснення демонтажу тимчасової споруди позивач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил. Спір за позовом органу місцевого самоврядування, який звернувся до суду як суб`єкт владних повноважень у зв`язку з протиправними діями відповідачів та їх бездіяльністю щодо виконання владного припису, є публічно-правовим, тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Доводи інших учасників справи
У відзиві Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_3, подану адвокатом Пащуком А. І., вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Вважають, що спір за їх позовом про демонтаж самовільної прибудови до квартири на місцях загального користування у будинку, що належить Львівській міській раді, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в даному випадку позивач звертається до суду з позовом як уповноважений власником будинку за захистом порушеного права, тому цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання права власності. Просили касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її з Сихівського районного суду
м. Львова.
У липні 2019 року справу № 464/4087/17 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 . В ній зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_4, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та прописки від 12 травня 2017 року № 1170, виданою ЛКП "Старий Сихів".
Постановою адміністративної комісії при Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради від 02 лютого 2017 року № 9 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за статтею 150 КУпАП, визнано винною у тому, що вона здійснила добудову до квартири
АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн.
ОСОБА_1 сплатила штраф в добровільному порядку, що підтверджується квитанцією від 08 лютого 2017 року № 0.0.702172273.1.
Розпорядженням голови Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 30 березня 2017 року № 173 "Про демонтаж самочинно добудованого приміщення до квартири АДРЕСА_1 " затверджено висновок міжвідомчої комісії від 14 березня 2017 року та зобов`язано співвласників квартири до 20 квітня 2017 року демонтувати вказану добудову.
Відповідно до акта комісії ЛКП "Старий Сихів" від 20 квітня 2017 року, розпорядження від 30 березня 2017 року № 173 "Про демонтаж самочинно добудованого приміщення до квартири АДРЕСА_1 " відповідачі не виконали.
Також судами було встановлено, що відповідачам у встановленому законом порядку дозвіл на переобладнання жилого приміщення не надавався. Для добудови використано площу місць загального користування без згоди інших мешканців багатоквартирного будинку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір і має судова юрисдикція.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.