Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 638/12822/14-ц
провадження № 61-10829св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
представник позивача - Камінська Марина Ігорівна,
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - - приватний нотарiус Харкiвського мiського нотарiального округу Сульженко Ж.О.,
третя особа - орган опiки та пiклування при Адмiнiстрацiї Дзержинського району Харкiвської мiської ради,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 липня 2016 року, ухвалене під головуванням судді Шестака О.В., та постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Овсяннікової А.І., Коваленко І.П., Сащенко І.С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог позивачпосилався на те, що 24 вересня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк", яке є правонаступником ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір МL-701/854/2007, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 98999,91 швейцарських франків зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі на строк до 24 вересня 2027 року. Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі.
В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором 24 вересня 2007 року було укладено договір іпотеки № РСL-701/854/2007, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності. Вартість предмета іпотеки склала 520 200 грн.
Також, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1, 24 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №SR-701/854/2007, відповідно до якого ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов`язань перед кредитором за кредитним договором. Також вказаним договором встановлено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.
Зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконані, зокрема, не виконувався графік платежів, порушувався порядок та строки сплати відсотків. Станом на 29 травня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 по тілу кредиту склала 96 743,26 швейцарських франків, що еквівалентно 1 267 009,71грн, по нарахованим та не сплаченим відсоткам - 16942,24 швейцарських франків, що еквівалентно 221886,08 грн., пеня - 414 952,09 швейцарських франків, що еквівалентно 5 434 469,84 грн, а всього 6 923 365,63 грн.
В зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати процентів за погашення кредиту Товариство 16 червня 2014 року направляло на адресу ОСОБА_1 лист з письмовою вимогою про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про виселення та зняття з реєстраційного обліку з предмета іпотеки, яка виконана не була.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд:
- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № МL-701/854/2007 від 24 вересня 2007 року в розмірі 6 923 365,63 грн на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна";
- в рахунок погашення заборгованості в розмірі 6 923 365,63 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності;
- витрати, пов`язані зі збереженням та реалізацією предмета іпотеки стягнути з ОСОБА_1 ;
- встановити початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на час продажу;
- з метою збереження предмета іпотеки до її реалізації передати предмет іпотеки в управління ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами;
- виселити ОСОБА_1 та інших мешканців, які зареєстровані та проживають у квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку;
- стягнути з відповідачів на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" судові витрати (том 1, а.с.2-7).
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ ОТП Факторинг Україна", ПАТ "ОТП Банк", третi особи, якi не заявляють самостiйнi вимоги - приватний нотарiус Харкiвського мiського нотарiального округу Сульженко Ж.О., орган опiки та пiклування при Адмiнiстрацiї Дзержинського району Харкiвської мiської ради про застосування позовної давностi до кредитного договору, визнання iпотечного договору недiйсним, визнання договору про вiдступлення права вимоги недiйсним в частинi вiдступлення права вимоги, застосування мораторiю на стягнення майна, наданого як забезпечення кредиту в iноземнiй валютi.
В обгрунтування зустрічного позову позивач зазначала, що відповідно до додатку № 1 до кредитного договору № МL-701/854/2007 від 24 вересня 2007 року сторони встановили, що погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 29 травня 2014 року банк отримав останній платіж від неї 24 листопада 2008 року. Таким чином, початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту й процентів за користування кредитом є день, коли вона повинна була сплатити черговий платіж, тобто 24 грудня 2008 року, однак не сплатила його, тому банк мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого права у грудні 2011 року.
Договір іпотеки від 24 вересня 2007 року укладений з порушенням прав малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки була відсутня згода органу опіки та піклування, так як на час оформлення квартири в іпотеку, так і на день звернення до суду, діти проживали за адресою предмета іпотеки та іншого житла не мають. Передана квартира в іпотеку є єдиним житлом, що належить їй, і загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м, тому квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Розрахунки заборгованості за кредитним договором не відображають ставок та сум, які бралися за основу при розрахунках, періоду нарахування боргу з урахуванням погашених сум, якщо такі мали місце бути, розрахунки містять відомості лише щодо наявності загальної суми заборгованості за кредитом, процентами та суму пені станом на 29 травня 2014 року.
Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просила суд:
- застосувати позовну давність до кредитного договору № МL- 701/854/2007 від 24 вересня 2007 року;
- визнати договір іпотеки № РСL-701/854/2007 від 24 вересня 2007 року недійсним;
- визнати договір про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року недійсним в частині відступлення права вимоги;
- застосувати мораторій на стягнення майна ОСОБА_1 (квартира за адресою: АДРЕСА_1 ), наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті.
Короткий зміст судових рішень
Справа неодноразово розглядалась судами.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2016 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ПАТ "ОТП Банк" про визнання iпотечного договору недiйсним, визнання договору про вiдступлення права вимоги недiйсним в частинi вiдступлення права вимоги, застосування мараторiю на стягнення майна.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суд першої інстанції виходив з того, що за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року та договором про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року ПАТ "ОТП Банк" не було відступлено, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не було прийнято право вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, а отже останнє не отримало право вимоги до боржника.
Крім того, ПАТ "ОТП Банк" пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів та пені, змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Строк позовної давності сплинув 18 грудня 2012 року.
Відмовляючи у задовленні зустрічних позовних вимог, суд вважав недоведеною ту обставину, що на момент укладання договору іпотеки ОСОБА_1 разом із неповнолітніми дітьми проживали у спірній квартирі. Що стосується посилань на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", то вказаний Закон не є правовою підставою для відмови у позові, а є лише підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та проводять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задовленні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна", зазначивши при цьому, що суд правильно встановив наявність заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором, проте, враховуючи пропуск позивачем трирічного строку звернення до суду та заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду касаційної інстанції було мотивовано тим, що апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) належним чином не встановив фактичні обставини справи, погодившись з висновком суду першої інстанції про те, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання та звернувся 18 грудня 2009 року до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису на підставі договору іпотеки. Апеляційний суд дійшов такого висновку за відсутності в матеріалах справи заяви кредитора про вчинення виконавчого напису та самого виконавчого напису від 18 грудня 2009 року № 12380. При цьому судом не досліджено і інші, крім заяви кредитора, письмові докази, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, зокрема письмову вимогу про усунення порушень (стаття 35 Закону України "Про іпотеку").
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2016 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суд апеляційної інстанції виходив з того, що Банк, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому строк позовної давності сплинув 18 грудня 2012 року.
Окрім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права на укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем суперечать вимогам чинного законодавства, умовам укладеного між сторонами іпотечного договору, а тому не підлягають задоволенню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2019 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 липня 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і витребувано з Дзержинського районного суду міста Харкова справу №638/12822/14-ц.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 липня 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" скасувати та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку відносно того, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання 18 грудня 2009 року, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки при цьому суди не дослідили заяви банку про вчинення виконавчого напису чи самого виконавчого напису, письмової вимоги про усунення порушень боржниками, або інших письмових доказів які свідчили б про вимогу банку повернути всю суму боргу.
Суди дійшли передчасного висновку про те, що початок перебігу строку позовної давності почався у грудні 2009 року з моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Суди помилково поклали в основу судових рішень пояснення свідка ОСОБА_1, які є неправдивими, а сама свідок є зацікавленою особою щодо вирішення даного спору.
Окрім того, свідок ОСОБА_1 пояснила, що отримувала лист вимогу від ЗАТ "ОТП Банк" наприкінці 2010 року з зазначенням всієї суми кредиту, у той час коли лист-вимога мала направлятись перед виконавчим написом нотаріуса, тобто до грудні 2009 року.
Судом апеляційної інстанції було проігноровано вказівки Верховного Суду викладені у постанові від 04 липня 2018 року.
Судами не було прийнято до уваги, що перебіг позовної давності в даній справі буде починатись в залежності від закінчення сплати кожного із щомісячного платежів.
Також суд апеляційної інстанції невірно застосував правовий висновок Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 564/831/13-ц дійшов помилкового висновку про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання Банку права на продаж іпотечного майна не підлягає задоволенню.
Окрім того, судами не було вирішено інші позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна", зокрема про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі збереженням та реалізацією предмета іпотеки та в становлення початкової ціни предмета іпотеки, передання предмету іпотеку з метою його збереження в управління ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами; виселення ОСОБА_1 та інших мешканців, які зареєстровані та проживають у квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку.
Доводи інших у часників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 24 вересня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МL-701/854/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 98 999,91 швейцарських франків строком до 24 вересня 2027 року зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі ( том 1, а.с. 9-13).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у той же день між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 27 вересня 2007 року укладено договір іпотеки №РСL-701/854/2007, відповідно до умов якого в іпотеку передано квартиру за адресою АДРЕСА_1 ( том 1, а.с.20-22).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 вересня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки №SR-701/854/2007 (том 1, а.с.19).
Згідно із пунктом 1.5.1 кредитного договору від 24 вересня 2007 року повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником щомісяця в розмірі та строки, визначені у графіку платежів (додаток №1 до кредитного договору), а саме: не пізніше 25 числа кожного місяця у сумі 463,02 швейцарських франків, процентів за користування кредитом у відповідній сумі шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.
ОСОБА_1 зобов`язання по кредитному договору не виконувала належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 6 923 365,63 грн, яка складається з: суми кредиту у розмірі 96 743,26 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ становить 1 267 009,71 грн; суми процентів у розмірі 16 942,24 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом становить 221 886,08 грн; пені у розмірі 414 952,09 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом становить 5 434 469,84 грн .
Останній платіж було внесено ОСОБА_1 24 листопада 2008 року.
18 грудня 2009 року приватним нотаріусом Бондар І.М.. на договорі іпотеки від 27 вересня 2007 року вчинено виконавчий напис №12380 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ( том 1, а.с.217).
З договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року і договору відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року вбачається, що продавець (ПАТ "ОТП Банк") продає покупцю (ТОВ "ОТП Факторинг Україна") права вимоги на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься в Додатку 1 до цього договору) ( том 1, а.с.34-40).
З додатку 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю вбачається, що ПАТ "ОТП Банк" продав ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право вимоги за кредитним договором №ML-701/854/2007, боржником за яким є ОСОБА_1, поручителем - ОСОБА_2 ( том 1, а.с.41)
Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 просила суд застосувати наслідки спливу позовної давності ( том 1, а.с.99).
В суді апеляційної інстанції представник ТОВ "ОТП Факторинг України" не заперечував, щодо звернення до нотаріуса з метою отримання виконавчого напису. Між тим, зазначити щодо яких саме сум була пред`явлена вимога представник позивача пояснити не могла.
З відповіді приватного нотаріуса Дніпровського МНО Бондар І.М. вбачається, що копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені за 2009 та 2010 роки знищено ( том 2, а.с.201).
Згідно відповіді Московського ВДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області від 26 березня 2019 року з 11 березня 2013 року на виконанні перебувало виконавче провадження № 37213379 по виконанню виконавчого напису по справі №12380, виданого 18 грудня 2009 року приватним нотаріусом Бондар І.М., 08 лютого 2014 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Виконавче провадження після закінчення терміну зберігання - 3 роки з дати завершення виконавчого провадження - знищено ( том 1 а.с.217-220; том 3, а.с.100).
Допитана в суді апеляційної інстанції у якості свідка ОСОБА_1 зазначила, що у кінці 2010 року(листопад-грудень) їй надійшов лист-вимога від ЗАТ "ОТП Банк" про дострокове стягнення заборгованності у сумі 795 800 грн та 85000 грн відсотків за кредитом. Дій щодо погашення кредиту нею не вчинялось, з жодними заявами до Банку вона не зверталась. Також зазначила, що в 2011 та 2012 року виконавчою службою вчинялись дії щодо виконаня виконавчого напису: приходили до неї додому, її викликали до ВДВС та у виконавчих документах була зазначена інформація щодо стягнення з неї 795 800 грн.
Доказів щодо інших сум, тобто заборгованності лише за певний період без урахування всього тіла кредиту, відносно яких вчинено виконавчий напис та відкрито виконавче провадження позивачем надано не було.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 липня 2016 року та постанова Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна". В іншій частині вказані рішення не оскаржуються, тому касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.