Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 338/605/16-ц
провадження № 61-1650св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Старобогородчанська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області, Управління Держкомзему у Богородчанському районі Івано-Франківської області,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
від 08 серпня 2018 року у складі судді Круль І. В. та постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються
в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району
Івано-Франківської області, Управління Держкомзему у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання незаконними рішень та свідоцтв про право власності, визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що у1999 році померла мати
ОСОБА_1 - ОСОБА_6, після якої відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Вказувала, що фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, тому прийняла спадщину відповідно до статті 549 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) як спадкоємець першої черги.
У подальшому позивач хотіла скласти заповіт на свою дочку, тому в квітні 2016 року передала їй документи, які залишив її покійний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, для оформлення права власності на будинок та земельну ділянку, однак, ОСОБА_5 (дочка позивача) повідомила, що правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно виготовлені на ім`я ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, рішенням сесії Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 30 травня 2008 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано земельну ділянку площею 0,1981 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 10 червня
2008 року визнано за ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на домоволодіння за вищевказаною адресою.
На підставі рішення сесії Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 26 серпня
2010 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, видано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1981 га на АДРЕСА_1 .
Зазначала, що вищевказані рішення органу місцевого самоврядування та державний акт порушують права позивача щодо розпорядження майном, яке вона отримала у спадок після смерті ОСОБА_6 .
Вказувала, що строк на звернення до суду з цим позовом пропустила з поважних причин, оскільки про порушення свого права та оформлення права власності на спірне майно на ім`я ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , дізналася лише 2016 року, коли намагалася оформити заповіт.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: поновити строк звернення до суду з цим позовом; визнати незаконними та скасувати рішення Виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради Богородчанського районуІвано-Франківської області від 10 червня 2008 року та від 26 серпня
2010 року; визнати незаконним свідоцтво про право власності від 26 лютого 2009 року на домоволодіння
АДРЕСА_1 ; визнати незаконним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 418450; визнати за нею право власності на спадкове майно, яке складається з житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться на АДРЕСА_1 ; зобов`язати Виконавчий комітет Старобогородчанської сільської ради Богородчанського районуІвано-Франківської області в установленому законом порядку передати їй у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1981 га за вищевказаною адресою.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
від 14 червня 2016 року до участі у справі залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2,
ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
від 08 серпня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, маючи право на оформлення спадкового майна на своє ім`я, не довела належними та допустимими доказами, що вона не знала і не могла знати про те, що її син оформив право власності на спірні будинок та земельну ділянку на своє ім`я. Поважних причин пропуску строку позовної давності позивач не навела.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач не була позбавлена можливості знати про стан своїх майнових прав та звернутись за захистом порушених прав у межах позовної давності. Сплив позовної давності щодо позовних вимог позивача
ОСОБА_1 , про застосування якої заявлено у справі, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач про порушення свого права дізналася лише у квітні 2016 року, тому строк позовної давності пропустила з поважних причин.
ОСОБА_1 з 2005 року проживала у смт Богородчани Івано-Франківської області та вважала, що її син ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2008-2009 роках займався оформленням права власності на спірне майно на її ім`я, тому не перевіряла документи на вищевказане домоволодіння.
ОСОБА_1 вказувала, що вона є особою похилого віку, не має юридичної освіти та не могла припустити, що її покійний син оформив право власності на спадкове майно на себе, а не на позивача.
Треті особи, які заявили про застосування строку позовної давності, та відповідачі не подали до суду доказів, що позивач була ознайомлена
з документами про право власності ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , до квітня 2016 року.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_1 -
ОСОБА_6 , яка проживала у будинку
АДРЕСА_1 .
Відповідно до погосподарської книги Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області на час смерті
ОСОБА_6 та до ІНФОРМАЦІЯ_4 в указаному будинку проживала
ОСОБА_1 .
Згідно із записами погосподарської книги Старобогородчанської
сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області
за 2006-2010 роки після вибуття позивача зі спірного господарства головою цього господарства зазначена ОСОБА_5, зареєстровані ОСОБА_7 (син) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, (брат).
У травні 2008 року ОСОБА_5 (дочка позивача) звернулася до Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області із заявою про вилучення у неї земельної ділянки площею 0,1981 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка є предметом спору в цій справі, на користь
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (сина позивача).
На сесії Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області 30 травня 2008 року була розглянута та задоволена заява ОСОБА_5 про вилучення у неї земельної ділянки площею 0,1981 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 та заява ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про надання йому вказаної земельної ділянки.
Рішенням Виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської областівід 10 червня
2008 року визнано за ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та видано на його підставі свідоцтво про право власності на зазначене домоволодіння.
На підставі рішення Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 26 серпня 2008 року на ім`я
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1981 га на АДРЕСА_2 .
На підставі рішення Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 26 серпня 2010 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, видано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1981 га на АДРЕСА_2 .