Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 522/14194/16-ц
провадження № 61-41779св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2018 року у складі судді Сегеди О. М. та постанову апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2018 року у складі суддів: Таварткіладзе О. М., Калараша А. А., Заїкіна А. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Зазначав, що 12 вересня 2012 року він уклав з відповідачем угоду, за якою надав йому у борг грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 140 тис. доларів США, які ОСОБА_1 зобов`язався повернути не пізніше 01 жовтня 2013 року. Договір укладено у письмовій формі у вигляді угоди від 12 вересня 2012 року, розписок від 16 жовтня 2013 року та 26 травня 2014 року на умовах одержання від позичальника гонорару в процентах 2 400 доларів США та 3 % у розмірі 600 доларів США. У якості забезпечення позики відповідач ввів його одним із засновників ТОВ "Світанок".
У зв`язку з тим, що у визначений договором строк відповідач не повернув суму боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 140 тис. доларів США, яка станом на 01 серпня 2016 становить 3 472 000 грн, проценти у розмірі 138 тис. доларів США, що станом на 01 серпня 2016 року становить 3 422 400 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 3 129 431 грн, суму процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2 678 400 грн. Вирішено питання стосовно судового збору. В інший частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач вказав, що відповідач повернув йому частину боргу у розмірі 342 569 грн, що не заперечується відповідачем. Строк повернення відповідачем коштів за договором позики за вимогою позивача, настав 01 серпня 2014 року. Будь-яких доказів виконання у повному обсязі відповідачем своїх зобов`язань матеріали справи не містять. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що з наданих позивачем розрахунків неможливо достовірно встановити наявність заборгованості відповідача та її розмір, однак, суд критично ставиться до таких пояснень, оскільки в процесі розгляду справи жодних доказів на підтвердження сплати суми боргу або його частини відповідачем суду не надано. Розписку від 26 травня 2014 року з переліком суттєвих умов договору суд вважає як таку, що засвідчує виконання сторонами вимог закону щодо укладення договору позики у письмовій формі. Крім того, наявність розписки у позивача є доказом факту невиконання грошових зобов`язань з боку відповідача. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 3 129 431 грн (140 тис. доларів США, що еквіваленто станом на 01 серпня 2016 року 3 472 тис. грн - 342 569 грн сплачених відповідачем коштів). У розписці від 16 квітня 2014 року відповідач зобов`язався сплатити проценти у розмірі 3 тис. доларів США за місяць до повернення повної суми боргу. Відтак, враховуючи відсутність доказів повернення позики у повному обсязі відповідно до вимог статті 545 ЦК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача проценти за користування позикою за період з 02 серпня 2013 року по 02 серпня 2016 року у розмірі 108 тис. доларів США, що еквівалентно 2 678 400 грн (3 тис. доларів США х 36 місяців).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2018 року рішення суду першої інстанції у мотивувальній та резолютивній частині - змінено з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині постанови. Викладено резолютивну частину рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 20 квітня 2018 року наступним чином: "Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, громадянина України, закордонний паспорт серії НОМЕР_1, виданий 13 вересня 2010 року 2D, не зареєстрованого в Україні, прийнятого на консульський облік Посольством України у ФРН, на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість за основним боргом в сумі 3 348 000 грн та за процентами за користування грошовими коштами за період з 02 серпня 2013 року до 01 серпня 2016 року в сумі 2 400 311 грн, а всього стягнути 5 748 311 грн. Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеса, громадянина України, закордонний паспорт серії НОМЕР_1, виданий 13 вересня 2010 року 2D, не зареєстрованого в Україні, прийнятого на консульський облік Посольством України у ФРН, в дохід держави судовий збір в розмірі 7 726 грн 37 коп. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи апеляційної скарги про те, що в угоді від 12 вересня 2012 року та у розписках від 16 жовтня 2013 року й від 26 травня 2014 року не зазначено дату передачі грошових коштів відповідачу, не можуть бути взятими до уваги, оскільки зі змісту угоди та розписок вбачається, що відповідач іменований як боржник, який взяв на себе зобов`язання повернути грошові кошти до певної дати та сплатити проценти за користування грошима позивачу, який іменований, як кредитодавець. Доводи апеляціійної скарги про те, що суд безпідставно дійшов до висновку про заборгованість відповідача у доларах США з посиланням на те, що у розписці від 26 травня 2014 року не зазначено, яка саме валюта є предметом боргу, не можуть бути взятими до уваги, оскільки зі змісту розписки від 26 травня 2014 року вбачається посилання на обставини, аналогічні тим, які зазначені в угоді від 12 вересня 2012 року.В угоді від 12 вересня 2012 року зазначено про борг 140 тис. доларів США та поруч з цим також використано позначку " S ", яка в діловому обороті використовується для позначення долара США. Така ж сама позначка використана поруч з зазначенням суми боргу 140 тис. у розписці від 26 травня 2014 року. Доводи апеляційної скарги про те, що судом порушено правила територіальної підсудності, не можуть бути взятими до уваги, оскільки ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2016 року - без змін. При цьому апеляційним судом встановлено, що після відкриття Приморським райсудом м. Одеси провадження у справі, враховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого місця проживання та наявності корпоративних прав у фірмі "Світанок", яка зареєстрована по АДРЕСА_1, що відноситься до Малиновського району м. Одеси, цивільну справу передано на розгляд до Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалою якого від 11 січня 2017 року справу прийнято до свого провадження. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що розписка від 26 травня 2014 року містить посилання про розмір процентів "0,5% на 140 000 з 30 вересня 2012 року", не можуть бути взятими до уваги, оскільки зі змісту розписки від 26 травня 2014 року вбачається, що насправді йдеться не про "0,5 %," а про латинські літери "P.S" (постскриптум) "проценти на 140 000 нараховуються з 30 вересня 2012 року", що відповідає діловому стилю документа (листа, розписки, заяви тощо). Суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість розрахунку загальної суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки за умовами угоди від 12 вересня 2012 року боржник ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитодавцю ОСОБА_3 140 тис. доларів США до 01 жовтня 2013 року з виплатою процентів за користування грошовими коштами: зі 120 тис. доларів - 2 % на місяць (2 400 доларів США); з 20 тис. доларів США - 3 % на місяць (600 доларів США). В подальшому строки виконання зобов`язання змінювалися: до січня 2014 року, до 01 серпня 2014 року. За жовтень місяць 2012 року відповідачем було виплачено позивачеві 8 тис. доларів США, з яких за жовтень 2012 року 3 тис. доларів США зараховано на виплату процентів за користування грішми, а решта 5 тис. доларів США - на погашення основного боргу, який таким чином зменшився до 135 тис. доларів США. Тому загальна сума процентів, що підлягала виплаті становила з 120 тис. доларів США 2 %, тобто 2 400 доларів США, а з решти - 15 тис. доларів США 3 %, тобто 450 доларів США, а всього процентів - 2 850 доларів США. Таким чином, проценти, що підлягають виплаті з 01 листопада 2012 року до 01 серпня 2016 року становлять: 2850*45 місяців=128 250 доларів США, що за курсом Національного банку України на час виконання позивачем розрахунку - 24,8 грн за 1 долар США становить 3 180 тис. грн (128 250*24,8). При цьому проценти, що підлягають виплаті на користь позивача підлягають зменшенню на суму коштів, які виплатив відповідач - 3500 доларів США (11500 - 8000 доларів США, сплачених у жовтні 2012 року, які враховані у проценти за жовтень 2012 року - 3 тис. доларів США та в основний борг 5 тис. доларів США) та 57369 грн. Загальна сума до стягнення складає 5 748 311 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати судові рішення та відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що угода та розписки не містять дати передачі коштів, він не визнає обставини отримання ним позики у розмірі 140 тис. доларів США; проценти за користування чужими коштами мають встановлюватися у процентному співвідношенні до суми позики, а не у твердій грошовій сумі, як у спірних правовідносинах, про що також зазначено у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14; у позовній заяві не вказано ціну позову та не наведено належний розрахунок сум, а тому суд мав залишити позовну заяву без руху; судом порушено правила територіальної підсудності. Крім того, із доданого позивачем розрахунку вбачається, що він повернув у жовтні 2012 року 8 тис. доларів США, у грудні 2012 року - 2 тис. доларів США, у лютому 2014 року - 1 500 доларів США, протягос серпня-грудня 2014 року - 9 560 грн, протягом січня-листопада 2015 року - 32 116 грн, протягом січня-липня 2016 року - 15 693 грн, загалом 11 500 доларів США та 57 369 грн, що не враховано судами при вирішенні справи. У розписці від 26 травня 2014 року не вказано, якої саме іноземної держави валюта є предметом боргу. Крім того, у розписці від 26 травня 2014 року вказано, що з 30 вересня 2012 року на 140 тис. підлягають нарахуванню 0,5 %, а не стягуються 3 тис. доларів США, як помилково визначили суди, вважаючи цифри "0,5" позначкою "P.S".
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Малиновського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, що 12 вересня 2012 року позивач як кредитодавець та відповідач як боржник уклали угоду, за якою відповідач взяв на себе зобов`язання до 01 жовтня 2013 року повернути грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 140 тис. доларів США та сплатити проценти у розмірі 2 % від суми 120 тис. доларів США, та 3 % від суми 20 тис. доларів США. В якості забезпечення повернення позики ОСОБА_3 введений до складу засновників ТОВ "Світанок", після сплати боргу ОСОБА_3 зобов`язався добровільно вийти зі складу засновників.
Станом на 16 жовтня 2013 року відповідач свої зобов`язання за договором не виконав у повному обсязі, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи, згідно якої останній зобов`язався його повернути до січня 2014 року у зв`язку із затримкою реалізації ТОВ "Світанок".
Згідно розписки від 26 травня 2014 року, складеної власноруч ОСОБА_1, підтверджено, що він повинен повернути борг ОСОБА_3 у розмірі 140 тис. доларів США та проценти на них по 3 тис. доларів США в місяць після реалізації ТОВ "Світанок", в якому ОСОБА_3 є членом, та у зв`язку із затримкою реалізації вказаного підприємства зобов`язався повернути борг 01 серпня 2014 року.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів ? робити відповідні правові висновки.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.