Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 203/60/18-ц
провадження № 61-22349св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року у складі судді Католікяна М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним затриманням. Подану заяву ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 23 липня 2009 його було незаконно затримано у м. Дніпропетровську співробітниками міліції. Факт затримання, а також його незаконний характер підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини від 26 лютого 2015 року, а також постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року. Посилаючись на приписи статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, керуючись вимогами статей 7, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а також статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", заявник просив компенсувати йому моральну шкоду в сумі 165 тис. грн та зарахувати до його пенсійного стажу один день незаконного позбавлення волі у трикратному розмірі.
13 лютого 2019 року заявник збільшив розмір відшкодування моральної шкоди до 825 тис. грн, обґрунтувавши це негативними наслідками, що настали у подальшому.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року заяву задоволено частково. Визначено розмір немайнової (моральної) шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, у сумі 165 тис. грн. Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 у частині вимоги про зарахування до пенсійного стажу одного дня незаконного позбавлення волі у трикратному розмірі закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при вирішенні питання щодо визначення розміру моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок незаконного затримання заявника 23 липня 2009 йому завдано моральну шкоду, що полягала в емоційних переживаннях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, стосунків з оточуючими, приниженні честі, гідності тощо. Зважаючи на характер порушення та глибину душевних страждань заявника, суд дійшов висновку про те, що розмір шкоди, запропонований заявником у первинній заяві (165 тис. грн), є достатньою і справедливою сатисфакцією для відшкодування шкоди, заподіяної йому незаконним затриманням 23 липня 2009 року. Решта грошових вимог є необґрунтованою й стосується подій, що настали після затримання заявника.Щодо зарахування до пенсійного стажу заявника одного дня незаконного позбавлення волі у трикратному розмірі, суд виходить з того, що 18 травня 2018 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі № 201/4555/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про відшкодування шкоди було ухвалене рішення, яким суд зобов`язав відповідача невідкладно зарахувати строк від 23 по 24 липня та від 14 вересня по 08 жовтня 2009 року (двадцять п`ять днів), протягом яких позивач усупереч його волі тримався у психіатричній лікарні з метою проведення психіатричної експертизи для встановлення його осудності у справі про адміністративне правопорушення, до стажу його роботи для призначення трудової пенсії в потрійному розмірі відповідно до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто у розмірі 75 днів, без вимагання від нього будь-яких додаткових документів з цього приводу. Таким чином, оскільки набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у справі в частині зарахування до пенсійного стажу заявника одного дня незаконного позбавлення волі 23 липня 2009 року у трикратному розмірі необхідно закрити.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 рокуухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в частині закриття провадження у справі в частині зарахування до пенсійного стажу заявника одного дня незаконного позбавлення волі 23 липня 2009 року у трикратному розмірі ухвала суду апелянтом не оскаржена, тому апеляційним судом не перевіряється. Відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2013 року, ухваленого у цивільній справі № 200/1805/13-ц, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне Управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди. Свій позов у цивільній справі № 200/1805/13-ц ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що відповідач при перевірці його звернень не встановив факт порушення співробітниками міліції вимог закону і порушення його прав у зв`язку із затриманням. Перевірка його звернень відповідачем була неповною, недобросовісною, а її висновки суперечили фактичним обставинам, що позбавило його права захисту особистої свободи та недоторканості. Позивач вважав, що дії відповідача не відповідали вимогам Закону України "Про міліцію" та Кримінального процесуального кодексу України, а недоброякісною перевіркою його звернень йому було спричинено моральну шкоду. Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи № 203/60/18, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним затриманням у м. Дніпропетровську співробітниками міліції. Враховуючи вищезазначене, предмет та підстави заявлених позовних вимог у вказаних справах є різними. Встановивши незаконне затримання ОСОБА_1 23 липня 2009 року, яке призвело до душевних страждань, емоційних переживаннь, порушення нормальних життєвих зв`язків, стосунків з оточуючими, приниження честі, гідності тощо, суд дійшов висновку щодо обгрунтованості розміру відшкодування моральної шкоди, яка визначена судом першої інстанції з додержанням засад розумності і справедливості.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі Перший заступник прокурора Дніпропетровської областіпросить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що затримання ОСОБА_1 23 липня 2009 року відбулося з метою поміщення його до психіатричного закладу на підставі постанови суду про призначення судово-психіатричної експертизи. Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року затримання заявника працівниками Красногвардійського РВ УМВС України в м. Дніпропетровську 23 липня 2009 року визнано незаконним. Зазначене судове рішення ґрунтується на висновках, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 лютого 2015 року у справі "Заїченко проти України". Судами залишено поза увагою ті обставини, що позивач отримав справедливу сатисфакцію шляхом відшкодування шкоди у розмірі 5 тис. євро за рішенням ЄСПЛ, а тому стягнення суми відшкодування моральної шкоди у цій справі є подвійним стягненням. Також судами не обґрунтовано розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню.
В частині закриття провадження у справі щодо зарахування до пенсійного стажу заявника одного дня незаконного позбавлення волі 23 липня 2009 року у трикратному розмірі ухвала суду першої інстанції не переглядалася судом апеляційної інстанції та не оскаржується за доводами касаційної скарги, а тому в цій частині колегія суддів справу не переглядає.
(2) Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що ним моральної шкоди позивачу не завдано.
3) Позиція Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області зазначає, що підтримує касаційну скаргу у повному обсязі, зокрема погоджується із доводами касаційної скарги щодо залишення судом без уваги доводів апеляційної скарги про подвійну сатисфакцію.
4) Позиція ОСОБА_1 .
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із клопотанням про закриття касаційного провадження, посилаючись на те, що з огляду на усталену правову практику Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема у справах № № 201/17000/17, 201/1024/19, аналогічні спори вирішуються на користь заявників, яких було незаконно позбавлено свободи, а тому Верховний Суд не має повноважень свавільно переглядати судові рішення у цій справі.
У задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити, з огляду на таке.
За змістом статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З огляду на зміст статті 396 ЦПК України, усталеність судової практики не належить до обставин, за наявності яких суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. Зупинено виконання ухвали суду першої інстанції до закінчення касаційного розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, що у липні 2009 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд отримав від заявника кілька листів, у яких містилися надзвичайно образливі зауваження на адресу суддів, у провадженні яких перебували ініційовані ним справи (зокрема, одного з суддів було названо "гнидою", чий відвід він заявляв "відповідно до … загальновідомих відомостей з підручників з паразитології").
23 липня 2009 року у зв`язку з цими листами секретар суду склав протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначалось, що заявник висловлює свою неповагу до суду. Справу було передано на розгляд Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Того ж дня, засідаючи у складі одного судді, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська провів засідання за участю заявника. Згідно з протоколом засідання заявник наполягав на своїй версії перебігу подій, викладеній у його листах, які він грубими не вважав. Вивчивши матеріали справи і заслухавши заявника, суд (для встановлення осудності заявника) призначив стаціонарну судово-психіатричну експертизу. Зазначена експертиза мала проводитися у відділенні судово-психіатричних експертиз Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні. Суддя посилався на статтю 20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтю 21 Закону України "Про психіатричну допомогу".