Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 521/5433/17
провадження № 61-32245св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року у складі судді Сегеди О. М. та постанову апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 01 серпня 2007 рокустаном на 13 березня 2017 року у розмірі 17 901,41 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 479 936,80 грн, а також стягнути з відповідачів солідарно судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7199,05 грн.
Позов мотивовано тим, що 01 серпня 2007 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 19 459,68 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення кредиту 31 липня 2012 року.
Зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою ОСОБА_2, відповідно до укладеного з банком договору поруки.
Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує та, у зв`язку з чим, станом на 13 березня 2017 року утворилась заборгованість на загальну суму 82 854,77 доларів США.
Оскільки чинним законодавством України не передбачено обов`язку вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитор на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, банк просив стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості лише за тілом кредиту, яка станом на 13 березня 2017 року у розмірі 17 901,41 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 479 936,80 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року, позов ПАТ КБ "Приват Банк" залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з відповідними вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Оскільки відповідачами подано заяви про застосування позовної давності суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у позові з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки банк звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах позовної давності, оскільки правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що за умовами укладеного між сторонами кредитного договору відповідач зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені в умовах кредитного договору, та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним. Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється з дати списання коштів з позичкового рахунка до майбутньої дати сплати відсотків, а також за період, що починається з попередньої дати сплати відсотків по поточну дату сплати відсотків. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днів у році.
Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Оскільки кошти за кредитним договором позичальником не повернуто, правовідносини сторін є дійсними, тому проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідачів у межах строку позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.