Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 686/8440/16-ц
провадження № 61-15699св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діʼ в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
третя особа - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_2 , поданою адвокатом Музикою Андрієм Васильовичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2019 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 липня 2019 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , третя особа - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у користуванні будинковолодінням шляхом виселення.
Позовна заява мотивована тим, що він є єдиним власником житлового будинку
АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29 листопада 2012 року серії НОМЕР_3, державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 грудня 2011 року серії НОМЕР_4. Вказував про те, що у цьому будинку зареєстровані та проживають він, його дружина ОСОБА_12 і син ОСОБА_13 . Однак, декілька років тому у зв`язку із виселенням з гуртожитку дозволив тимчасово проживати у житловому будинку сестрі дружини ОСОБА_3 із її сім`єю. Відповідачі проживають та користуються половиною будинку, хоча місце їх проживання зареєстровано на АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_3 має у власності будинок, що розташований на АДРЕСА_3, отриманий нею в порядку спадкування. Звертає увагу на те, що у нього, як власника зазначеного ним будинку виникла необхідність користуватись і розпоряджатись належним йому на праві власності будинком у повному обсязі. Проте, на його вимогу про виселення відповідачі відмовляються добровільно виселитись з будинку, погрожують зруйнувати його і фактично чинять йому перешкоди у користуванні своєю власністю.
У зв`язку з викладеним та з урахуванням збільшених позовних вимог просив усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом виселення відповідачів разом з малолітніми дітьми (а. с. 109-110).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від
15 липня 2019 року, позов задоволено.
Усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком
АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4,
ОСОБА_7 з їх малолітніми дітьми ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки відповідачі не є членами сім`ї позивача, то права користування належним йому будинком не мають, у добровільному порядку звільнити спірний будинок не бажають, чим чинять позивачу як власнику перешкоди у користуванні та розпорядженні його майном.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , подана адвокатом Музикою А. В., на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 липня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 у касаційній скарзі, поданій адвокатом Музикою А. В., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій неналежним чином були встановлені обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Вказує на те, що спірний будинок є місцем постійного проживання відповідачів з 1996 року, у який вони вселилися зі згоди позивача та несуть витрати, пов`язані з утриманням будинку, приймали участь у його будівництві. Також вважають неправильними висновки судів обох інстанцій про те, що вони проживали у спірному будинку не як члени сім`ї власника, оскільки вони вселилися у цей будинок у встановленому законом порядку і набули прав та обов`язків, передбачених вимогами статті 156 ЖК Української РСР. На їх думку, відсутні правові підстави для їх виселення відповідно до частини першої статті 116 ЖК Української РСР. Звертають увагу на те, що позбавлення відповідачів права на житло можливе лише на підставі закону, який регулює житлові правовідносини. Також вказував, що суди обох інстанцій не взяли до уваги ту обставину, що відповідно до практики ЄСПЛ виселення є найбільш крайньою формою втручання у право особи на житло. Крім того, їх тривале проживання у спірному будинку є достатньою підставою вважати, що відповідне житло належить особі у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Вважає, що виселення всієї його родини із спірного будинку є непропорційним втручанням у права їх сім`ї. Також вказував на те, що суди обох інстанцій ухвалюючи оскаржувані судові рішення залишили поза увагою правові висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у постанові від 04 липня 2018 року у справі
№ 653/1096/16-ц. Зокрема вказував, що судами не було надано оцінки пропорційності виселення його сім`ї меті цього обмеження права на повагу до житла, вони лише обмежилися єдиним висновком, що відповідачі не є членами сім`ї позивача, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 забезпечені житлом.
Доводи інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Музикою А. В., вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги правильних висновків судів не спростовують, а зводяться лише до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями. Вказує, що ОСОБА_2 дійшов помилкового висновку, що оскільки він надав його дружині ОСОБА_3 та її сім`ї право тимчасово проживати в частині належного йому на праві власності спірного житлового будинку, то це не означає, що він надав їм право постійного проживання в цьому будинку, тому право користування відповідачів його будинком може бути припинено в будь-який час на його вимогу, як власника будинку. Також звертає увагу суду, що відповідачі у справі мають інше житло для власного проживання, мають відповідно реєстрацію свого місця проживання в тому житлі, тому їх посилання на статтю 8 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є хибним, оскільки виселення відповідачів з будинку позивача не спричиняє наслідку позбавлення останніх на місце проживання в іншому житловому приміщенні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2019 року.
У вересні 2019 року справу № 686/8440/16-ц передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві власності належить збудований у 1996 році будинок АДРЕСА_1, де він зареєстрований та проживає разом із дружиною ОСОБА_12 і сином ОСОБА_13
Право власності на будинок позивач зареєстрував у 2012 році.
У частині будинку, що облаштована окремим входом та комунікаціями, з дозволу позивача на тимчасове проживання з 1996 року без реєстрації місця проживання проживає сестра дружини ОСОБА_1 ОСОБА_3 разом із чоловіком ОСОБА_2 та синами ОСОБА_4 і ОСОБА_5
З 2015 року у будинку проживають також члени сімей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - дружини ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та малолітні діти ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 .
Строк користування частиною будинку позивача сторони не узгоджували.
Також судами було встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстровані у житловому будинку на АДРЕСА_2, який згідно з витягом з Дежавного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 181) належить
ОСОБА_2 на праві власності та отриманий ним у порядку спадкування.
ОСОБА_3 належить отримане в порядку спадкування будинковолодіння у с. Гута Деражнянського району Хмельницької області.
Сторони не заперечують та це підтверджується матеріалами справи, що
ОСОБА_3 , яка є сестрою дружини позивача ОСОБА_12, починаючи з 1996 року з дозволу ОСОБА_1, почала проживати разом із чоловіком ОСОБА_2 та синами ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині спірного будинку з окремим входом не будучи пов`язаними з позивачем спільним побутом.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від
20 лютого 2019 року, у справі № 686/24917/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та скасування свідоцтва про право власності на майно.
Цим судовим рішенням, зокрема установлено, що ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 на час побудови будинку у 1996 році членами однієї сім`ї не були.
Наведена обставина в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційноїскарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.