Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа №596/384/17
провадження № 61-22127св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей Гусятинської районної державної адміністрації,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_1, на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Лисюк І.О., та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів Ткача З.Є., Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Гусятинської райдержадміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.
Позов обґрунтовував тим, що відповідачка не дає йому можливості бачитись з їх спільним сином ОСОБА_4, який проживає разом з матір`ю, а коли позивач приїжджає до сина в с. Сороки Гусятинського району, влаштовує сварки.
З 2013 року ОСОБА_1 періодично їздить на заробітки у Польщу, а тому не може часто навідуватись до сина. Окрім цього, відстань між місцем проживання позивача та місцем проживання дитини є значною і потребує багато часу перебування в дорозі, а мати позивача (бабуся дитини) має похилий вік і їй важко долати значну відстань, щоб побачитись з онуком.
З метою захисту прав дитини та його прав як батька, ОСОБА_1 просив суд:
- надати право побачень з сином за місцем постійного проживання малолітнього ОСОБА_4 (с.Сорока Гусятинського району Тернопільської області) кожну останню суботу місяця з 9 години до 21 години;
- надати дозвіл на виїзд малолітньому сину разом з батьком в смт. Дубище Рожищенського району Волинської області з 24 грудня по 30 грудня (на 7 днів) та з 01 по 30 липня (на 30 днів) кожного року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2017 року, залишене без змін постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року, позовну заяву задоволено частково.
Зобов`язаноОСОБА_3 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та у його вихованні.
Визначеноспособи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні його малолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: надати право побачень з сином за місцем постійного проживання малолітнього ОСОБА_4 (с.Сорока Гусятинського району Тернопільської області) кожну останню суботу місяця з 9 години до 21 години.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовну заяву частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що враховуючи чотирирічний вік дитини та стан його здоров`я, що потребують постійної присутності, турботи та нагляду з боку матері, віддаленість місця проживання батька від місця проживання сина (біля 400 км) вимоги позову щодо надання дозволу на виїзд малолітнього сина з батьком в смт. Дубище Волинської області в даний момент необґрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції
У березні 2018 року ОСОБА_2, яка діяла в інтересах ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Гусятинського районного суду Тернопільської області матеріали цивільної справи № 596/384/17.
У січня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у наданні дозволу на виїзд малолітнього сина з батьком в смт. Дубище Волинської області та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення даних позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було прийнято до уваги те, що орган опіки та піклування не вирішував питання та не надав свого висновку відносно доцільності надання дозволу позивачу на виїзд з малолітнім сином до місця проживання позивача у вищевказані періоди.
Судами не було прийнято до уваги те, що позивач не заперечував проти того, щоб дитину під час виїзду до місця проживання позивача супроводжувала матір.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористувались правом на відзив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 ( а.с.83).
Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір`ю ОСОБА_3 в с. Сорока, Гусятинського району Тернопільської області.
Після припинення між сторонами сімейних відносин, вони не можуть дійти згоди щодо вирішення спільно усіх питань щодо виховання їх сина, що позбавляє батька, який проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні та особистому спілкуванні з нею, сторони не можуть дійти згоди щодо участі ОСОБА_1 у вихованні і спілкуванні з дитиною.
У зв`язку із спором між сторонами щодо участі батька у вихованні дитини, позивач 28 грудня 2016 року звернувся із заявою до служби у справах дітей Гусятинської районної державної адміністрації.(а.с.53).
Згідно із висновку комісії з питань захисту прав дитини при Гусятинській районній державній адміністрації від 20 січня 2017 року № 01-18/38, комісія вважає за доцільне визначити участь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, у вихованні свого малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: відвідувати дитину два рази на місяць у помешканні в якому проживає малолітній ОСОБА_4 або біля помешкання, враховуючи інтереси дитини (а.с.43).
Відповідно до розпорядження голови Гусятинської районної державної адміністрації від 27 січня 2017 року № 47-од, орган опіки та піклування визначив участь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вихованні свого малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: відвідувати дитину два рази на місяць, враховуючи інтереси дитини (а.с.44).
ОСОБА_1 зареєстрований та проживає з батьками в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30-36).
ОСОБА_1 періодично їздить на заробітки до Польщі .
В судовому засіданні сторони визнали той факт, що малолітній ОСОБА_4, 2013 року часто хворіє на простудні захворювання, ларингіт.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2017 року та постанова Апеляційного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року оскаржується тільки в частині позовних вимог ОСОБА_1 про надання права виїзду дитини до його місця проживання на встановлений період.
В іншій частині оскаржувані судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Задовольняючи позовну заяву частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що враховуючи чотирирічний вік дитини та стан його здоров`я, що потребують постійної присутності, турботи та нагляду з боку матері, віддаленість місця проживання батька від місця проживання сина (біля 400 км) вимоги позову щодо надання дозволу на виїзд малолітнього сина з батьком в смт. Дубище Волинської області є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.