Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 199/2623/16-ц
провадження № 61-115св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Деркач Н. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), назву якого змінено на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 2006 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), назву якого змінено на ПАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 61 250 дол. США зі сплатою 10,08 % річних на строк до 25 грудня 2026 року.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між
ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Позичальник належним чином свої зобов`язання не виконала, тому перед банком утворилася заборгованість у розмірі 44 704,16 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 39 006,93 дол. США;
заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом - 3 760,62 дол. США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 1 000 дол. США; пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 936,57 дол. США.
На підставі викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк", з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути солідарно з ОСОБА_1,
ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі
44 704,16 дол. США.
У червні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В., про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, визнання договору поруки припиненим.
Позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 мотивована тим, що умови укладеного між сторонами кредитного договору є несправедливими, оскільки з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, а фінансовий стан останніх значно погіршився. Вказували, що використання банком такої платіжної одиниця, як долар США значно погіршує становища позичальника як споживача порівняно з банком.
Вказували, що відмова банку від погашення заборгованості за рахунок отримання іпотеки порушує принцип рівності прав та обов`язків кредитора
і боржника та штучно призводить до збільшення заборгованості за кредитом. Крім того, поручитель не давав згоди на внесення змін до кредитного договору, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, тому порука припинилася відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.
На підставі викладеного ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили: визнати недійсними кредитний договір від 25 грудня 2006 року та договір іпотеки
від 25 грудня 2006 року; визнати припиненим договір поруки від 25 грудня 2006 року.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року вказані позови об`єднано в одне провадження.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без розгляду за заявою останніх відповідно до пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення вказаної ухвали).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 січня 2018 року (в складі судді Скрипник О. Г.) позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2006 року в розмірі 44 704,12 дол. США, що за курсом 26,25 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 25 березня 2016 року складає 1 173 483,15 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 39 006,93 дол. США, що еквівалентно 1 023 931,92 грн; заборгованості зі сплати процентів - 3 760,62 дол. США, що еквівалентно 98 716,27 грн; заборгованості по комісії за користування кредитом -
1 000 дол. США, що еквівалентно 26 250 грн; пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором - 936,57 дол. США, що еквівалентно 24 584,96 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк належним чином виконав свої зобов`язання та видав кредитні кошти, а позичальник порушила умови кредитного договору, забезпеченого договором поруки, тому виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення на користь кредитора.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна ПАТ КБ "ПриватБанк" 19 лютого 2007 року відступило на користь "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі" право вимоги як первісному кредитору за кредитним та забезпечувальним договорами. Отже,
ПАТ КБ "ПриватБанк" на час звернення з позовом до суду та на час ухвалення рішення місцевим судом не було особою, права якої порушуються, не визнаються або оспорюються, тому не мало права вимоги до відповідачів за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що 14 квітня 2016 року між
ПАТ КБ "ПриватБанк" та "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за договором про іпотечні кредити, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги за кредитним договором від 25 грудня 2006 року.
Отже, позов у цій справі є обґрунтованим та поданий належним позивачем, тому апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позичальник порушила умови кредитного договору, забезпеченого договором поруки, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
15 травня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ЗАТ КБ "ПриватБанк", назву якого змінено на
ПАТ КБ "ПриватБанк", а у подальшому - на АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 25 грудня 2006 року уклали кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 61 250 дол. США зі сплатою
10,08 % річних на строк до 25 грудня 2026 року.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між
ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Банк належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору.
Позичальник належним чином свої зобов`язання не виконала, тому перед банком утворилася заборгованість у розмірі 44 704,16 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 39 006,93 дол. США;
заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом - 3 760,62 дол. США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 1 000 дол. США; пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 936,57 дол. США.
Апеляційний суд встановив, що відповідно до інформаційної довідки
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта 19 лютого 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, відповідно до якого у порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором до "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс
№ 1 Пі-Ел-Сі" перейшло право вимоги як первісному кредитору за кредитним та забезпечувальним договорами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.