ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 759/11492/16
провадження № 61-39513 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Литвиненко Олени Леонідівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2017 року у складі судді Ул`яновської О. В., постанову Апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів Соколової В. В., Немировської О. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та просив солідарно стягнути з відповідачів на свою користь 564 052,66 грн заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 22 травня 2008 року уклали кредитний договір № K2S4GA0000000748, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 646 250 грн терміном до 22 травня 2028 року.
У забезпечення виконання зобов`язань позивач уклав з ОСОБА_2 договір поруки.
ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим позивач просить вирішити спір у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто пропорційно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в розмірі 564 052,66 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що станом на 06 липня 2016 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість по кредитному договору в розмірі 4 426 263,7 грн, яка складається із 564 052,66 грн заборгованості за кредитом, 1 006 543,96 грн заборгованості про процентах за користування кредитом, 195 213,54 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 2 660 453,54 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Позивач просить стягнути з позичальника та поручителя частину заборгованості за кредитом, а саме 564 052,66 грн, наявні підстави для задоволення цих позовних вимог.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 564 052,66 грн заборгованості скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 564 052,66 грн заборгованості по кредитному договору залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що у лютому 2009 року кредитором була пред`явлена вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, але при цьому була визначена сума заборгованості по тілу кредиту в повному обсязі, не зважаючи на встановлений строк її погашення до 2028 року. Тобто фактично кредитором було реалізовано право дострокового стягнення заборгованості і право задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.
У зв`язку з цим кредитор мав право пред`явити позов до поручителя протягом 5 років від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, а отже порука припинилася у лютому 2014 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2018 року Литвиненко О. Л., яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ КБ "ПриватБанк", подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог банку до поручителя як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.
Зазначає, що банк направив відповідачам письмову вимогу про дострокове повернення кредиту лише 26 січня 2015 року, а звернувся із позовом до суду 20 серпня 2016 року, тоді як договором поруки встановлений термін її дії - 5 років, тому вважає, що висновок апеляційного суду про припинення поруки є помилковим, посилається на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції у частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору у касаційному порядку не оскаржується, тому Верховним Судом не переглядається.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від адвоката Соковікової Ю. М., яка діє в інтересах ОСОБА_2, у якій представник відповідача просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити в силі рішення апеляційного суду.
Зазначає, що банк посилається на вимогу від 26 січня 2015 року, яка не досліджувалася ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом, а касаційний суд відповідно до статті 400 ЦПК України не може вирішувати питання про достовірність доказу чи встановлювати обставини справи.
Стверджує, що звернувшись до Києво-Святошинського районного суду в лютому 2009 року з вимогою про повне дострокове погашення заборгованості по кредиту, сплату відсотків за його користування та пені, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, встановлений банком для повернення кредиту, а отже строк поруки сплив у лютому 2014 року, посилається на постанову Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 22 травня 2008 року уклали кредитний договір № K2S4GA0000000748, за умовами якого останній отримав кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу у розмірі 646 250 грн на споживчі цілі строком до 22 травня 2028 року включно зі сплатою 1,67 % на залишок заборгованості за місяць за користування кредитом.
Умовами договору встановлений щомісячний платіж в розмірі 1117,95 грн, який мав сплачуватись в період з 20 по 25 число кожного місяця. В силу пункту 2.3.3 договору банк має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісій, відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно статей 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену у повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язався повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду та відсотки за фактичний строк користування.
У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 22 травня 2008 року уклали договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язалася нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов`язання в тому ж розмірі, що і боржник.
Відповідно до пункту 6 договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, на протязі п`яти календарних днів з моменту отримання вимоги.
Відповідно до пункту 12 договору поруки порука припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2009 року задоволено позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 2-1333/09), у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 травня 2008 року № K2S4GA0000000748 у розмірі 570 220,15 грн звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,113 га, яка розташована в АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_2 шляхом продажу вказаної земельної ділянки. З описової та мотивувальної частин рішення вбачається, що судом встановлено порушення божником зобов`язань та визначена сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 520 302,66 грн, за процентами 43 238,43 грн, 4441,55 грн комісії, 2237,51 грн пені. Також судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань між позивачем та відповідачами 22 травня 2008 року був укладений договір іпотеки.