Постанова
Іменем України
24 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1382/11
провадження № 61-24710св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач 1- ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
позивач 2 - ОСОБА_2,
відповідачі 2: ОСОБА_1, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року в складі судді Борис О. Н. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Позовна заява мотивована тим, що 28 липня 2008 року позивач на своєму автомобілі "КІА Маджентіс", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по головній дорозі, одночасно до перехрестя по другорядній дорозі - вулиці Електрозаводська і об`їзної дороги у місті Кривому Розі, наблизився автомобіль "Фольксваген Пассат" реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який належав ОСОБА_2, який в порушення пункту 16.11 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) не надав переваги у русі його автомобілю, що рухався по головній дорозі, через що відбулося зіткнення обох автомобілів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі були пошкоджені, а позивач отримав легкі тілесні ушкодження і проходив медичне лікування. При цьому, внаслідок пошкодження автомобіля йому спричинено матеріальну шкоду в сумі 64 449,71 грн.
Посилаючись на те, що вина відповідача ОСОБА_3 встановлена постановою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 04 листопада 2008 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2008 року, а також враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2, в порушення діючого законодавства передала в управління автомобіль своєму сину, який на той час знаходився під наглядом лікаря - нарколога через вживання психоактивних речовин, позивач, уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути з відповідачів солідарно: завдану матеріальну шкоду в сумі 74 966,00 грн, яка складається з: 64 449,71 грн - вартості збитків пошкодженого автомобіля; 600,00 грн - витрат на проведення оцінки; 170,40 грн - витрат на медикаменти; 730,00 грн - вартості евакуатора; 15,98 грн - витрат на направлення телеграм відповідачам про проведення оцінки; 250,00 грн - витрат за оформлення довіреності на правову допомогу; 9000,00 грн - витрат на правову допомогу адвоката; моральну шкоду в розмірі 10 0000,00 грн; судові витрати по справі.
У вересні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала, що є матір`ю ОСОБА_3, а також була власником автомобіля "Фольксваген Пассат" реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував її син під час ДТП. Вважає, що у події ДТП винен ОСОБА_1, що був водієм автомобіля "КІА Маджентіс" реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухаючись по головній дорозі порушив ПДР України, маючи технічну можливість запобігти ДТП. Вказані обставини підтверджені висновком експертного дослідження, проведеним за заявою позивачки ОСОБА_2 . Враховуючи, що її автомобіль був майже новим, а після аварії його прийшлося продати, позивачка зазнала у зв`язку з цим моральних страждань.
В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що під час ДТП вона була в автомобілі "Фольксваген Пассат" реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та внаслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження, у зв`язку з чим вона зазнала моральних страждань.
Посилаючись на вину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, кожен з позивачів просили суд стягнути з відповідачів на свою користь в солідарному порядку моральну шкоду в розмірі по 50 000,00 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року прийнято цивільну справу № 212/7939/13-ц за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєного правопорушення ДТП і об`єднано її із цивільною справою № 2-1382/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, присвоївши їм єдиний номер 2-1382/11.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 16 січня 2017 року за заявою позивача ОСОБА_4, пред`явлені нею позовні вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - залишено без розгляду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 04 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 65 795,69 грн та моральну шкоду в сумі 2 500,00 грн, а також 752,16 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди внаслідок ДТП - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 114,70 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючі з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 65 795,69 грн, суд першої інстанції виходив з того, що саме ОСОБА_3 керував транспортним засобом під час зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, при цьому є винним у такому зіткненні. Вина ОСОБА_3 у події ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача ОСОБА_1 отримав механічні ушкодження, доведена належними та допустимим доказами, а саме Постановою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 04 листопада 2008 року, що була залишена без змін Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2008 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення збитків у вигляді послуг адвоката в сумі 9000 грн та 250 грн вартості довіреності за представництво в суді, суд виходив з того, що дані витрати не є збитками в розумінні цивільного законодавства, а віднесені до різновиду судових витрат, а саме витрат сторін на правову допомогу, відповідно до 79 ЦПК України, а витрати на лікування в розмірі 170,40 грн не підтверджені належними та допустимими доказами.
Стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2500, 00 грн, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, оцінюючи розмір завданої шкоди за своїм внутрішнім переконанням, суд вважав достатнім визначити розмір моральної шкоди у даній сумі.
Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди внаслідок ДТП, та стягуючи з ОСОБА_3 моральну шкоди в сумі 2000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням належного їй автомобіля "Фольксваген Пассат" є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутня вина останнього у завданій шкоді в розумінні статті 1188 ЦК України, однак підлягає стягненню з винної особи ОСОБА_2 . Суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, оцінюючи розмір завданої шкоди за своїм внутрішнім переконанням, суд вважав достатнім визначити розмір моральної шкоди у сумі 2000, 00 грн.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду від 04 липня 2017 року - змінено.
Доповнено резолютивну частину рішення Жовтневого районного суду від 04 липня 2017 року абзацом наступного змісту.
Зобов`язано ОСОБА_1 після отримання відшкодування шкоди повернути ОСОБА_3 замінені з автомобіля "КІА Маджентіс" реєстраційний номер НОМЕР_1 деталі: фару передню ліву 1 шт., бампер передній 1 шт., панель радіатора 1 шт., капот автомобіля 1 шт., фару передню праву 1 шт., двері передні ліві 1 шт., ручку наружну лівої двері 1 шт., крило переднє ліве 1 шт., подушку безпеки водія 1 шт., подушку безпеки пасажира 1 шт., панель приборів 1 шт., крило переднє праве 1 шт., усилювач переднього бампера 1 шт., обліцовку радіатора 1 шт., молдінг декоративний лівий 1 шт., протитуманну фару ліву 1 шт., радіатор охолодження двигуна 1 шт., обліцовку лівої стійки 1 шт., обліцовку правої стійки1 шт.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не вирішив питання щодо повернення ОСОБА_3 замінених з автомобіля "КІА Маджентіс" реєстраційний номер НОМЕР_1 деталей після відшкодування шкоди, відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, апеляційний суд погодився з висновками суду, та зазначив, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
29 березня 2018 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити, не передаючи справу на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було враховано, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини позивача ОСОБА_1, що підтверджується висновком експерта, а постанова суду про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не доводить його вини у вчиненні ДТП, оскільки адміністративна справа була закрита з причин спливу строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим вважає, що на нього безпідставно покладено обов`язок з відшкодування шкоди за відсутності доказів його вини.
Також зазначає, що відповідно до узагальненого науково-консультативного висновку Науково-Консультативної Ради при Вищому Адміністративному суді України поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд.
Заявник не погоджується з розміром оціненого матеріального збитку, завданого позивачу ОСОБА_1 внаслідок пошкодження його автомобіля, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують, що особа яка здійснила оцінку цього збитку є суб`єктом оціночної діяльності, що свідчить про неналежність висновку, як доказу.
Також не погоджується з вимогами позивачів про стягнення моральної шкоди, вважаючи її недоведеною.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2018 року визначено суддю - доповідача Білоконь О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання судового рішення задоволено. Зупинено виконання постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Справа надійшла до Верховного суду 27 вересня 2018 року.
Розпорядженням від 14 квітня 2020 року № 1077/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.