ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа №813/2325/17
касаційне провадження №К/9901/40337/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 (суддя Хома О.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 (головуючий суддя - Обрізко І.М.; судді: Нос С.П., Сапіга В.П.) у справі № 813/2325/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2017 № 0000881301, від 03.04.2017 № 0000891301, від 03.04.2017 № 0000921301, вимогу від 03.04.2017 № Ф-0000851301 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 03.04.2017 № 0000861301 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 01.08.2017 позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.09.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 залишив без змін.
Головне управління ДФС у Львівській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, зазначає, що протягом 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване товариство "Іскра" вугілля не придбавало, а відтак не могло реалізувати цей товар позивачу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 06.11.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.11.2014 по 31.12.2016, результати якої оформлено актом від 13.03.2017 № 247/13-01-13-04/ НОМЕР_1 .
За її наслідками відповідач дійшов висновку про недотримання позивачем вимог пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання в Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізованого товариства "Іскра" вугілля кам`яного, походження якого невідоме, що, в свою чергу, призвело до порушення частини другої статті 7, частини одинадцятої статті 8, частин другої, третьої, восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2017 № 0000881301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15293,08 грн. за основним платежем та 3823,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 03.04.2017 № 0000921301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 17583,70 грн. за основним платежем та 4395,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 03.04.2017 № 0000891301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 1318,75 грн. за основним платежем та 329,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, вимогу від 03.04.2017 № Ф-0000851301 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 30507,11 грн., рішення від 03.04.2017 № 0000861301 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 6101,42 грн.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, за правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.