ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №814/536/15
адміністративне провадження №К/9901/25501/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного підприємства "Атланта" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 (головуючий суддя - Стас Л.В., судді: Косцова І.П., Турецька І.О.) у справі № 814/536/15 за позовом Приватного підприємства "Атланта" до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-
встановив:
Приватне підприємство "Атланта" (далі - ПП "Атланта") звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Южноукраїнська ОДПІ) від 31.01.2015 № 0000042201.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 позов задоволено з тих підстав, що право користування земельною ділянкою у позивача не виникло, оскільки земельна ділянка не зареєстрована належним чином. Рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 16.06.2010 № 1321 не може бути підставою для нарахування земельного податку, оскільки направлене на передачу земельної ділянки в оренду позивачу в майбутньому, договір оренди не укладався і розмір плати за землю не визначався.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов`язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ПП "Атланта" оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 та залишити в силі постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015.
В обґрунтування своїх доводів ПП "Атланта" посилається на неповне з`ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин справи. Так, позивач зазначає, що акт перевірки від 23.12.2014 № 39/14-09-22-01/30055127 в порушення вимог статті 286 Податкового кодексу України жодного посилання на дані Державного земельного кадастру не містить. Під час вирішення даного спору, в порушення приписів частин першої, другої статті 71, відповідачем не надано жодного доказу щодо правомірності нарахування земельного податку згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, посилаючись на орієнтовний розмір земельної ділянки.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Южноукраїнською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Атланта" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.10.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.12.2014 № 39/14-09-22-01/30055127, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення позивачем підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286, статті 286 Податкового кодексу України, а саме: заниження плати за землю за 2012-2013 роки, січень-жовтень 2014 рік на загальну суму 43194,03 грн.
В обґрунтування своє позиції відповідач послався на рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 16.06.2010 № 1321, відповідно до якого позивачу надана згода на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення та обслуговування промислової бази в комунальній зоні № 7, проте правовстановлюючі документи не приведено у відповідність, тоді як земельна ділянка використовується ПП "Атланта".
Наведені обставини слугували підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000042201, згідно з яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку в розмірі 53992,50 грн., в тому числі за основним платежем - 43194,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10798,50 грн.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платники земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1); землекористувачі (підпункт 269.1.2).
Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.