ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №826/15568/16
касаційне провадження №К/9901/35732/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" (далі - Товариство) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.09.2016 № 0005471402 та № 0005451402.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: висновки Управління щодо порушення Товариством податкового законодавства ґрунтуються виключно на основі припущення податкового органу про нереальність проведення господарських операцій між позивачем та ПП "Полінуур", ПП "Барон і ко", ПП "Вега-ремстрой", ТОВ "Конектіс" (попередня назва "Піонер Торг"), ПП "Захід-контранс", ПП "Тера-прайс", ТОВ "ТПК "Вайпер" (попередня назва ТОВ "Антека"), ТОВ "Свон-флайт", ТОВ "Токмар-груп" (попередня назва ТОВ "Аламан-Байга"), які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не містять доказової інформації (викладу обставин, якими обґрунтовуються висновки податкового органу про наявність порушень) про те, що конкретні операції між позивачем та суб`єктами, правовідносини з якими перевірялись, є нереальними і характеризується ознаками нікчемності; факт придбання товарів (робіт, послуг) у вказаних контрагентів підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту і відображають суть господарської операції; придбані у зазначених суб`єктів господарювання товари (роботи, послуги) були використані Товариством у власній господарській діяльності, у тому числі реалізовані в мережах роздрібної торгівлі, магазинах, супермаркетах та гіпермаркетах.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30.08.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 23.09.2016 № 0005471402 та № 0005451402.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: господарські операції між позивачем та ПП "Полінуур", ПП "Барон і ко", ПП "Вега-ремстрой", ТОВ "Конектіс" (попередня назва "Піонер Торг"), ПП "Захід-контранс", ПП "Тера-прайс", ТОВ "ТПК "Вайпер" (попередня назва ТОВ "Антека"), ТОВ "Свон-флайт", ТОВ "Токмар-груп" (попередня назва ТОВ "Аламан-Байга") були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок Інспекції про нереальність зазначених господарських операцій є таким, що не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах законодавства України та не підтверджений будь-якими доказами, з урахуванням того, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, Управлінням суду надано не було та не зазначено про причини неможливості їх надання.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.11.2017 рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: Товариство не надало до перевірки товарно-транспортні накладні, які засвідчують фактичний рух товару від постачальника до покупця, картки складського обліку з підписами матеріально відповідальних осіб, що засвідчують фактичне отримання та відпуск товару покупцям, документів, що підтверджують якість товару, а також звітів про виконані роботи (надані послуги), які містять суть наданих послуг, час та місце їх надання, тривалість тощо; за інформацією, наведеною в ухвалах Богунського районного суду міста Києва від 20.07.2016 у справі № 295/8588/16-к та від 26.07.2016 у справі № 295/9987/16-к, фінансово-господарська діяльність ПП "Полінуур", ПП "Барон і ко", ПП "Вега-ремстрой", ТОВ "Конектіс" (попередня назва "Піонер Торг"), ПП "Захід-контранс", ПП "Тера-прайс", ТОВ "ТПК "Вайпер" (попередня назва ТОВ "Антека"), ТОВ "Свон-флайт", ТОВ "Токмар-груп" (попередня назва ТОВ "Аламан-Байга") здійснювалась з метою надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та конвертуванню грошових коштів.
Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.11.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки: господарські операції між Товариством та ПП "Полінуур", ПП "Барон і ко", ПП "Вега-ремстрой", ТОВ "Конектіс" (попередня назва "Піонер Торг"), ПП "Захід-контранс", ПП "Тера-прайс", ТОВ "ТПК "Вайпер" (попередня назва ТОВ "Антека"), ТОВ "Свон-флайт", ТОВ "Токмар-груп" (попередня назва ТОВ "Аламан-Байга") є реальними та фактично здійсненими, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; отримані від зазначених контрагентів товари (роботи, послуги) були використані Товариством у власній господарській діяльності; судом посилання податкового органу на обставини, зазначені в ухвалах у кримінальних провадженнях щодо надання дозволу на проведення проведення процесуальних дій не можуть враховуватись як такі, що дають підстави для звільнення від доказування згідно з вимогами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
Управління не скористалось своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.03.2018 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Товариство подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду доповнення до касаційної скарги, у якому просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що за результатами проведеного дворічного досудового розслідування 21.10.2019 було закрите кримінальне провадження № 32018100050000009, порушене стосовно посадових осіб Товариства за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, за результатами фінансово-господарських відносин Товариства з ПП "Полінуур", ПП "Барон і ко", ПП "Вега-ремстрой", ТОВ "Конектіс" (попередня назва "Піонер Торг"), ПП "Захід-контранс", ПП "Тера-прайс", ТОВ "ТПК "Вайпер" (попередня назва ТОВ "Антека"), ТОВ "Свон-флайт", ТОВ "Токмар-груп" (попередня назва ТОВ "Аламан-Байга"), на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.04.2020 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 28.04.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.05.2014 по 30.06.2016, результати якої оформлені актом від 07.09.2016 № 370/26-15-14-02-04/39220134, за висновками якого Товариством були порушені: вимоги пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 815801,00 грн. (у тому числі: за 2014 рік - 314292,00 грн., за 2015 рік - 169995,00 грн., за перше півріччя 2016 року - 331514,00 грн.); вимоги пункту 49.2 статті 49, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1006720,00 грн. (у тому числі: за серпень 2014 року - 6652,00 грн., за жовтень 2014 року - 1505,00 грн., за листопад 2014 року - 175590,00 грн., за березень 2015 року - 57149,00 грн., за грудень 2015 року - 13306,00 грн., за січень 2016 року - 454765,00 грн., за лютий 2016 року - 297753,00 грн., за березень 2016 року - 44986,00 грн., за квітень 2016 року - 44986,00 грн., за травень 2016 року - 44986,00 грн., за червень 2016 року - 44986,00 грн.).
Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство неправомірно включило до витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, вартість товарів (робіт та послуг), отриманих від ПП "Полінуур" (договір поставки сільськогосподарської продукції № 03114 від 03.11.2014), ПП "Барон і ко" (договір поставки сільськогосподарської продукції № 0203 від 02.03.2015), ПП "Вега-ремстрой" (договір поставки сільськогосподарської продукції № 02/15 від 02.02.2015), ТОВ "Конектіс" (договір поставки № 01/01-16 від 01.01.2016), ПП "Захід-контранс" (договір поставки № БР15 від 26.12.2014), ПП "Тера-Прайс" (договір про надання послуг № 10/11-15 від 01.02.2016), ТОВ "ТПК "Вайпер" (договір поставки сільськогосподарської продукції № 160814 від 16.08.2014), ТОВ "Свон-флайт" (договір поставки сільськогосподарської продукції № 2015/0059 від 01.10.2015), ТОВ "Токмар-груп" (договір поставки сільськогосподарської продукції № 160814 від 16.08.2014), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: по договорах поставки Товариство не надало до перевірки товарно-транспортні накладні, які засвідчують фактичний рух товару від постачальника до покупця, картки складського обліку з підписами матеріально відповідальних осіб, що засвідчують фактичне отримання та відпуск товару покупцям, документів, що підтверджують якість товару, а по договору про надання послуг - звітів про виконані роботи (надані послуги), які містять суть наданих послуг, час та місце їх надання, тривалість тощо; за інформацією, наведеною в ухвалах Богунського районного суду міста Києва від 20.07.2016 у справі № 295/8588/16-к та від 26.07.2016 у справі № 295/9987/16-к, фінансово-господарська діяльність ПП "Полінуур", ПП "Барон і ко", ПП "Вега-ремстрой", ТОВ "Конектіс" (попередня назва "Піонер Торг"), ПП "Захід-контранс", ПП "Тера-прайс", ТОВ "ТПК "Вайпер" (попередня назва ТОВ "Антека"), ТОВ "Свон-флайт", ТОВ "Токмар-груп" (попередня назва ТОВ "Аламан-Байга") здійснювалась з метою надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та конвертуванню грошових коштів.
На вказаний акт перевірки Товариством були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.
На підставі висновків акта перевірки 23.09.2016 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0005471402, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 977253,00 грн. (у тому числі: 815801,00 грн. - за основним платежем, 161452,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); № 0005451402, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1258400,00 грн. (у тому числі: 1006720,00 грн. - за основним платежем, 251680,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) у цьому розділі об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, розділ III "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України був викладений в новій редакції.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції від 01.01.2015, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції від 01.01.2015, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої - п`ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції від 01.01.2015, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.