ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №480/3452/19
адміністративне провадження №К/9901/32373/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Любич Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі № 480/3452/19 за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі також - відповідач, Ковпаківський відділ ДВС) про визнання протиправними та скасування постанов,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Ковпаківського відділу ДВС у якій просила визнати протиправними та скасувати постанови від 28 серпня 2019 року про стягнення виконавчого збору ВП №59912291 та ВП №59912011.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 28 серпня 2019 року державним виконавцем Ковпаківського відділу ДВС Бондаренко В.О. у порядку примусового виконання виконавчого листа №592/8484/16, виданого 06 квітня 2017 року Ковпаківським районним судом м. Суми, одночасно винесено постанову ВП №59912011 про стягнення виконавчого збору у розмірі 8346,00 грн та у порядку примусового виконання виконавчого листа №592/8484/16, виданого 18 травня 2017 року Ковпаківським районним судом м. Суми, винесено заразом постанову ВП №59912291 про стягнення виконавчого збору у тому ж розмірі. Позивач вважає, що вказані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вона виконала рішення в добровільному порядку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що державним виконавцем правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (далі також - Закон № 1404-VIII) були прийняті оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачка подала апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року скасовано та постановлено нове рішення яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Ковпаківського відділу ДВС від 28 серпня 2019 року про стягнення виконавчого збору ВП №59912011 та ВП №59912291.
Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що державним виконавцем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано ані положень частини п`ятої статті 26 Закону №1404-УІІІ, ані положень частини третьої статті 40 цього ж Закону. Спірні постанови про стягнення виконавчого збору від 28 серпня 2019 року, винесені раніше, ніж постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-УІІ, що суперечить частині третій статті 40 Закону. Суд апеляційної інстанції вказав, що такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року і залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року.
Аргументи скаржника полягають у тому, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми частини другої, четвертої статті 27 Закону №1404-VIII (у редакції до 28.08.2018 року). На думку скаржника, примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. При цьому, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується. А тому, справляння виконавчого збору є обов`язковим стягненням.
Позивачка надіслала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ковпаківський відділ ДВС. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 28 квітня 2020 року у відповідності до вимог частини третьої статті 340 КАС України.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 17 січня 2017 року у справі №592/8484/16 зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та участі у вихованні з онуком - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання дозволу та фактичної можливості побачень із внуком та надання самого онука. Суд також встановив порядок участі у спілкуванні та вихованні онука з 10 год до 16 год щонеділі без присутності матері.
На виконання вказаного рішення Ковпаківський районний суд м. Суми 06 квітня 2017 року видав виконавчий лист, яким зобов`язав ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та участі у вихованні з онуком - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом надання дозволу фактичної можливості побачень із онуком та надання самого онука.
Також, Ковпаківський районний суд м. Суми 18 травня 2017 року видав виконавчий лист, яким встановив порядок участі у спілкуванні та вихованні онука з 10 год до 16 год щонеділі в присутності матері - ОСОБА_1, а у разі її відсутності за участю визначених нею осіб зі складу членів сім`ї.
28 серпня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№59912291 з примусового виконання виконавчого листа №592/8484/16 та постанову ВП№59912011 з примусового виконання виконавчого листа №592/8484/16.
Одночасно державним виконавцем у виконавчих провадженнях ВП№59912291 та ВП№59912011 винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8346,00 грн та 8346,00 грн, відповідно.
02 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням, а постанови про стягнення боржника виконавчого збору ВП №59912011 та ВП №59912291 виведені в окреме виконавче провадження.
Вважаючи вказані постанови протиправними, позивачка звернулася до суду із позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII від 03 липня 2018 року).
За приписами частин п`ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.