ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №826/6463/17
адміністративне провадження №К/9901/63734/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Національної поліції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року (судді Аліменко В.О., Бєлова Л.В., Пилипенко О.Є.) у справі № 826/6463/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Національної поліції України, Департаменту Управління патрульної поліції у м. Києві, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання бездіяльності протиправною,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Позивачі – ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач), Департаменту Управління патрульної поліції у м. Києві (далі - Департамент УПП у м. Києві), третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо захисту їх законних, конституційних і конвенційних прав і свобод.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 травня 2017 року група невстановлених осіб заблокувала вихід із квартир ОСОБА_3. і ОСОБА_2 з метою неможливості відвідування останніми урочистих заходів з нагоди свята. У зв`язку із протиправними діями вказаних осіб позивачі були змушені викликати поліцію, однак поліцейські жодних заходів для усунення порушень прав і законних інтересів позивачів не здійснили, правопорушення не припинили, чим, на думку позивачів, допустили протиправну бездіяльність.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факти порушення прав, свобод і законних інтересів позивачів внаслідок протиправної бездіяльності Національної поліції України не знайшли підтвердження у ході судового розгляду цієї справи. Зокрема, суд установив, що екіпажі поліції прибули на місця виклику з метою забезпечення правопорядку та прав громадян при необхідності, але оскільки не було зафіксовано факту спричинення чи намагання спричинити шкоду, з особами, які перебували біля квартир позивачів, була проведена профілактична бесіда.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 вересня 2018 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року та прийняв нове, яким адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненадання належного захисту законних, конституційних і конвенційних прав і свобод ОСОБА_3. і ОСОБА_2
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивачі неодноразово викликали поліцію та повідомляли щодо намагання невідомих осіб проникнути у їх помешкання. Органи поліції тричі приїздили на виклики позивачів, однак обмежились лише профілактичною бесідою, у той час як мали вжити заходи встановлені статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію". Отже, працівники Національної поліції України в порушення Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" не вжили жодних належних заходів для захисту прав та свобод позивачів, не застосували для цього покладених на них управлінських повноважень, а відтак, допустили протиправну бездіяльність. На переконання суду апеляційної інстанції, позивачами доведено належним чином порушення їхніх прав та інтересів, які виразилися у блокуванні їх житлових приміщень та встановленої бездіяльності органів поліції щодо ненадання їм належного захисту.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року відповідач - Національна поліція України подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року.
Скаржник зазначає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не було встановлено факту виїзду за викликами позивачів поліцейських центрального органу управління Національної поліції України, або отримання цим відповідачем заяв чи скарг від позивачів у справі щодо неналежного реагування на їх заяви або виклики. Тому, на думку скаржника, незрозумілим є те, що за наявності двох відповідачів у справі, суд апеляційної інстанції визнав протиправною бездіяльність Національної поліції України, а не Департаменту УПП у м. Києві, працівники якого виїжджали на місця виклику позивачів. Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про порушення Національною поліцією України положень статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", не зазначив, які саме повноваження не були виконані поліцейськими. Докази, на які послався апеляційний суд в обґрунтування своєї позиції, стосуються надання оцінки діям слідчих підрозділів ГУНП в м. Києві щодо організації досудового розслідування кримінальних проваджень № 12017100050007301, № 12017100050007298 та № 12017100050007302. Крім того, витяги з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань лише констатують факт відкриття кримінальних проваджень за заявами ОСОБА_1, а їх зміст не містить інформації щодо бездіяльності поліцейських. Також скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції не розглянув аргументів відповідачів у справі в частині застосування поліцейськими превентивних заходів, передбачених статтями 32, 33 та 34 Закону України "Про Національну поліцію", а також те, що обрання виду поліцейського заходу в конкретній ситуації (випадку) є дискреційним повноваженням поліцейського.
На підставі викладеного, відповідач вважає, що рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, ухвалене з порушенням вимог статей 8, 9, 242, 244, 323 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (в частині розгляду справи справедливим та безстороннім судом).
Ухвалою від 16 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Стрелець Т.Г. (суддя-доповідач), Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Національної поліції України.
ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року залишити без змін. Позивачка вважає, що доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції повно, всебічно та неупереджено з`ясовані фактичні обставини справи, а також надана оцінка всім аргументам учасників справи, тому оскаржуване судове рішення скасуванню не підлягає.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надіслали.
У силу положень частини четвертої статі 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
07 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 07 червня 2019 року № 656/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 27 квітня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Політичний та громадській діяч ОСОБА_1. і її заступник ОСОБА_2. 09 травня 2017 року, в день Державного свята "Дня Перемоги", мали намір взяти участь у мирній акції та покласти квіти на могилу невідомого солдата, однак, група невідомих осіб заблокувала їх квартири та позбавила можливості взяти участь у запланованому заході.
У зв`язку із викладеними обставинами, 09 травня 2017 року о 07 год 46 хв. на телефонну лінію поліції " 102" надійшов виклик ОСОБА_1 щодо намагання невідомих осіб проникнути у її помешкання за адресою АДРЕСА_1 . Зазначений виклик був прийнятий черговою частиною Оболонського управління поліції ГУНП в м. Києві та зареєстрований у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події за № 27646.
09 травня 2017 року о 07 год 48 хв. оперативним черговим телефонної лінії " 102" прийнятий виклик було передано для реагування екіпажу УПП Департаменту патрульної поліції "Форт - 0552", який прибув на місце події о 07 год 52 хв.
У подальшому від ОСОБА_1 були зареєстровані ще виклики поліції о 07 год 49 хв., 08 год 03 хв., 08 год 07 хв. та 08 год 10 хв. За вказаними викликами були скеровані екіпажі УПП Департаменту патрульної поліції "Форт-0519" та "Форт-0503".
Згодом позивачка здійснила нові виклики поліції об 11 год 21 хв., 11 год 26 хв., 11 год 52 хв. та 12 год 18 хв., оскільки, як зазначала, невідомими особами продовжувалося блокування дверей. За вказаними викликами на адресу ОСОБА_1 було направлено екіпажі УПП Департаменту патрульної поліції "Форт-0552", "Форт-0506".
Усі зазначені виклики були отримані Оболонським управлінням поліції ГУНП в м. Києві та зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень, шляхом їх приєднання до первинної заяви № 27672.
За наслідками подій, що відбулися 09 травня 2017 року, поліцейськими УПП Департаменту патрульної поліції було підготовлено зведений рапорт, який направлено до Оболонського управління поліції ГУНП в м. Києві для вжиття заходів відповідно до вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.
Як зазначили відповідачі, по прибуттю за викликом поліцейськими було встановлено, що на місці події, на поверсі місцезнаходження квартири позивачки, перебувала група молодих людей до 30 осіб, без ознак приналежності до будь-якої з політичних партій або громадського руху, які розмовляли один із одним та не вчиняли жодних дій, які можна розцінити, як протиправне посягання на особу позивачки та її майно. Вказані особи ніяких активних дій не вчиняли та громадський спокій не порушували.
Також, 09 травня 2017 року на телефонну лінію " 102" о 08 год 22 хв. та о 08 год 30 хв. звернувся ОСОБА_2 (заступник лідера опозиційної Прогресивної соціалістичної партії України ОСОБА_1) із повідомленням про те, що за адресою: АДРЕСА_2 невідомі особи намагались проникнути до помешкання заявника та заблокували його у власному житловому приміщенні.
09 травня 2017 року на телефонну лінію " 102" о 08 год 35 хв. звернулася ОСОБА_7, яка вказала, що за вище вказаною адресою 15 невідомих молодих чоловіків у темному одязі повідомили, що з боку партії ОСОБА_1 плануються провокації; п`ятеро чоловіків піднялись на 8 поверх, де мешкає ОСОБА_2 .
На вказані виклики оперативним черговим по місту Києву направлено екіпаж патрульної поліції № 0614, який підтвердив отримання виклику о 08 год 34 хв. та прибув на місце події о 08 год 40 хв.
З рапорту, яким лейтенант поліції Корженецький Б.М. доповідав про вказану подію начальникові УПП у м. Києві Департаменту патрульної поліції вбачається, що працівниками екіпажу № 0614 було вжито необхідних заходів з метою запобігання правопорушення та відібрано заяву і пояснення у заявника ОСОБА_2, які у подальшому передано до Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві для реагування.
Вважаючи, що внаслідок протиправної бездіяльності Національної поліції України були порушені їх права, свободи та законні інтереси, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із наступного.