ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №826/4314/17
адміністративне провадження №К/9901/20016/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2017 року (головуючий суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Лічевецький І.О. Сорочко Є.О.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України
про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:
- скасувати наказ Генерального прокурора України від 10.02.2017 року №02-дц "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким позивача звільнено із займаної посади та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.02.2014 року №28к;
- поновити позивача в органах Генеральної прокуратури України на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України із 11.02.2017 року;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із 11.02.2017 року до моменту ухвалення судом рішення;
- допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що службове розслідування відносно нього проведено комісією, яка не уповноважена на проведення таких дій, прийнятий комісією висновок став підставою для прийняття оскаржуваного наказу. За результатами службового розслідування комісія дійшла хибного висновку, що факт порушення позивачем вимог Закону України "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури знайшов своє підтвердження.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 10.02.2017 №02-дц "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.02.2014 №28к.
Поновлено ОСОБА_1 в органах Генеральної прокуратури України на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України з дня звільнення.
Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 91078,68 грн.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України та стягнення суми середнього заробітку за один місяць у розмірі 24839,64 грн допущено до негайного виконання.
Ухвалюючи рішення у справі, суди зазначили, що звільнення з посади в органах прокуратури застосовується як один із видів дисциплінарного стягнення. При цьому, звільнено прокурора може бути у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього. Суди зазначили, що притягненню особи до відповідальності має передувати встановлення факту його винуватості. Однак, як з`ясовано судами у ході судового розгляду справи та не спростовано відповідачем, у ході службового розслідування не встановлено обставин, які свідчать про вчинення позивачем дій, які дискредитують звання працівника прокуратури. Суди взяли до уваги судові рішення, постановлені у межах справи №11-сс/796/3573/2016, якими не підтверджується факт вчинення позивачем дій, які дискредитують звання працівника прокуратури. Суди вказали на те, що лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено певні діяння, можуть бути використані при наданні оцінки протиправності вчинку, проте на час розгляду та вирішення даної справи по суті, обвинувальний вирок відносно позивача відсутній. Також суди заначили, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в зазначеному випадку застосовано до позивача поза межами строку. З огляду на вказані обставини, суди дійшли висновку про наявність обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу та наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді з моменту (дати) його звільнення. Також судами відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обраховано суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку присуджено до стягнення на користь позивача, у розмірі 91078,68 грн. Стосовно строку звернення позивача до суду із позовом суд зазначив, що позивачем не пропущено встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, оскільки із оскаржуваним наказом позивач ознайомився тільки 13.03.2017, а до суду із позовом звернувся 27.03.2017, тобто у визначений КАС України місячний строк.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
30 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, в якій відповідач просить скасувати вказані судові рішення та залишити позовну заяву позивача без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що Цисова Д.А. - працівника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури уповноважено проводити службове розслідування наказом Генерального прокурора України від 08.08.2016 №65-шц відповідно до п. 3.4 Інструкції. Відтак, вважає безпідставними висновки судів про те, що службове розслідування проведено не уповноваженими особами. Також вказує, що суди дійшли помилкового висновку, що службовим розслідуванням не встановлено обставин, які свідчать про вчинення позивачем дій, які дискредитують звання працівника прокуратури. Помилковими скаржник також вважає висновки судів про пропуск строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки такий строк становить один місяць з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Крім того, зауважує, що у разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку. Також скаржник вказує на безпідставність посилань судів на рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2016 у справі №11-сс/796/3573/2016, адже у цьому рішенні висловлено лише позицію щодо необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_1 підозри, але не стверджувалось про відсутність в його діях ознак кримінального правопорушення. Вказує на помилковість ототожнення судами підстав звільнення у зв`язку з кримінальною відповідальністю та вчиненням дій, що дискредитують звання прокурора. Також зазначає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з цим позовом, адже позивачу про оскаржуваний у справі наказ повідомлено у телефонному режимі 10.02.2017 та цього ж дня направлено відповідного листа на його адресу. Крім того. Вказує, що ще 02.03.2017 у судовому засіданні у Черкаському районному суді Черкаської області у присутності сторони захисту та підозрюваного ОСОБА_1 суду було надано копію оскаржуваного у цій справі наказу.
Позивачем до суду надано заперечення на касаційну скаргу, в обґрунтування яких вказано на безпідставність на необґрунтованість викладених в ній доводів. Просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з вересня 2002 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури та з 05.08.2016 відповідно до наказу Генерального прокурора України був призначений на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора України від 29.09.2016 №349 "Про проведення службового розслідування" відносно позивача призначено проведення службового розслідування. Підставою для цього слугувала інформація Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про затримання позивача детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро) у ході розслідування кримінального провадження №52016000000000312 та повідомлення позивача про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України.
Наказом Генерального прокурора України від 29.09.2016 року №349 керуючись п.п. 2.1.1, 2.2.2, 3.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 №104 було призначено службове розслідування та утворено комісію у складі: прокурора відділу службових розслідувань, запобігання та протидії корупції, захисту працівників прокуратури управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури (голова комісії); заступника начальника відділу роботи з кадрами центрального апарату управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби; прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки.
Наказом Генерального прокурора України від 29.09.2016 №1341-ц позивача відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування.
За результатами проведення комісією службового розслідування 26.10.2016 складено висновок службового розслідування за фактом вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, старшим слідчим в ОВС першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ОСОБА_1., який затверджено Генеральним прокурором України 27.10.2016.
Службовим розслідуванням встановлено, що Національним бюро 01.09.2016 розпочато кримінальне провадження за заявою голови Свидівоцької селищної ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України, про неправомірні дії окремих працівників Генеральної прокуратури України під час проведення обшуку в її домоволодінні. Детективами Національного бюро 22.09.2016 позивача повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Згідно з висновком службового розслідування було підтверджено факт порушення ОСОБА_1 вимог Закону України "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Обставинами, що слугували підставою для проведення службового розслідування відносно позивача були події, що начебто сталися 29.07.2016 за адресою АДРЕСА_1, коли під час проведення обшуку співробітниками Генеральної прокуратури України у домоволодінні ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження №42016000000001311 позивач, за попередньої змовою з групою осіб, незаконно заволодів 23 скретч-картками на бензин марки А-92 "Авіас" номіналом 15 л кожна загальною вартістю 5865,00 грн, а потім незаконно використав їх.
У висновку службового розслідування міститься посилання на матеріали кримінального провадження №52016000000000312 від 01.09.2016, відкритого за заявою голови Свидівоцької селищної ради ОСОБА_3 про неправомірні дії окремих працівників Генеральної прокуратури України під час проведення обшуку в її домоволодінні.
Судами установлено, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2016 у справі №11-сс/796/3573/2016 ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24.09.2016, якою позивачу як підозрюваному обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, скасовано. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що слідчий суддя при розгляді клопотання не звернув увагу на недостатність в матеріалах клопотання даних, які б вказували на можливість вчинення ОСОБА_1 злочину за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 3 ст. 191 КК України. Апеляційний суд м. Києва у своєму рішенні зазначив, що оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 глави 4 КПК України (показання, речові докази і документі та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри за ч. 3 ст. 191 КК України у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення.
Судами також встановлено, що висновок службового розслідування ґрунтується саме на підставі таких досліджених доказів: заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення; протоколу обшуку від 29.07.2016 у домоволодінні ОСОБА_3 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_4 ; протоколу огляду відеозаписів від 13.09.2016; термінальних чеків; видаткових накладних; протоколу обшуку від 20.09.2016.
28 жовтня 2016 року наказом Генеральної прокуратури №10-дц за скоєння дисциплінарного проступку ОСОБА_1 було оголошено догану.
Вважаючи, що застосоване щодо позивача стягнення неповною мірою відповідає ступеню вини і тяжкості проступку, наказом №02-дц від 10.02.2017 було скасовано наказ №10-дц від 28.10.2016 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.02.2014 №28к.
Згідно наказу №02-дц підставою для звільнення стало порушення позивачем вимог Закону України "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості, у чесності та непідкупності органів прокуратури, що були встановлені службовим розслідуванням.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 статті 16 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697) передбачено, що незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 43 Закону №1697 прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.