ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №520/11908/18
адміністративне провадження №К/9901/16855/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Бартош Н.С., Григоров А.М.) у справі № 520/11908/18 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі також - відповідач, Шевченківський відділ ДВС) про скасування постанов,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Шевченківського відділу ДВС у якій просив:
- скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Кунєвої М.І. ВП №57029163 від 31 серпня 2018 року про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 740 895, 94 грн;
- скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Кунєвої М.І. ВП №57785901 від 10 грудня 2018 року про арешт коштів боржника;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу ДВС судові витрати у розмірі 1409,60 грн.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 641/9187/15-ц, виданим 01 березня 2018 року Комінтернівським районним судом міста Харкова, а тому у нього не було підстав для стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, визначеному у спірній постанові. Позивач наголосив, що у даному випадку фактичного виконання рішення не відбулось, а відтак державним виконавцем безпідставно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП №57029163 у розмірі 740 895, 94 грн та постанову про арешт коштів боржника, як похідну від неї.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Суд зазначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, і розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми. Крім цього, суд зазначив, що при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Шевченківський відділ ДВС подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року скасовано та постановлено нове рішення яким в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження було зазначено про стягнення виконавчого збору, що свідчить про обізнаність боржника з обов`язком щодо необхідності його сплати. Апеляційний суд зауважив, що оскільки виконавчий документ повернуто за заявою стягувача та виконавчий збір не стягнуто, дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з поверненням виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) відповідають приписам частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (далі також - Закон № 1404-VIII), є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд апеляційної інстанції вказав, що такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 816/823/17.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року і залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року.
Аргументи скаржника полягають у тому, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми частини другої статті 27 Закону №1404-VIII (у редакції до 28.08.2018 року). На думку скаржника, для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення, та фактичне стягнення заборгованості. Позивач вказав, що оскільки примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума з боржника стягнута не була, а тому відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору, і, як наслідок, для винесення постанови про арешт коштів боржника. Позивач наголосив, що такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц.
Заперечення на касаційну скаргу від відповідача не надходили.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 28 квітня 2020 року у відповідності до вимог частини третьої статті 340 КАС України.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
21 серпня 2018 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС Кунєвою М.І. відкрито виконавче провадження ВП №57029163 з виконання виконавчого листа №641/9187/15-ц від 01 березня 2018 року, виданого Комінтернівським районним судом міста Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості в розмірі 335 760, 96 доларів США (що становить 7 408 959, 43 грн).
28 серпня 2018 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подав заяву про повернення виконавчого документа стягувачу.
31 серпня 2018 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС Кунєвою М.І. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.
Цього ж дня державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС винесено постанову ВП №57029163 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 740 895, 94 грн на користь Шевченківського ВДВС на підставі статті 27 Закону №1404-VIII.
27 листопада 2018 року державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС винесено постанову ВП №57785901 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 31 серпня 2018 року.
В подальшому, 10 грудня 2018 року державним виконавцем винесено постанову ВП №57785901 про арешт коштів боржника, якою було накладено арешти на наступні рахунки ОСОБА_1 : №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 в Харківське ГРУ АТ КБ "ПриватБанк".
Вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору та арешт коштів боржника протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ (у редакції чинній до 28.08.2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.