ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 806/2023/18
адміністративне провадження № К/9901/898/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2018р. (судді - Залімський І.Г., Смілянець Е.С., Сушко О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в :
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправним і скасувати пункт 30 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 11.02.2016р. інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2018р. №16;
зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме: 11.02.2016р., відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку від 25.12.2013р. №975.
Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною, а вимога про надання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є безпідставною та незаконною.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2018р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 30 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 11.02.2016р. інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2018р. №16.
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме - 11.02.2016р., відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2018р. рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
З ухваленою у справі постановою апеляційного суду не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на час встановлення інвалідності ІІ групи 11.02.2016р., відповідно до якого не існували обмеження права осіб, звільнених з військової служби, на виплату їм одноразової грошової допомоги по інвалідності залежно від виду проходження служби, в тому числі строкової.
Крім того, посилається на те, що Порядок №975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол ВЛК, довідка МСЕК, тощо) повинна надати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, а тому постанова ЦВЛК, висновок спеціаліста (експерта), довідка МСЕК є належними документами, що вказують на причини та обставини поранення і контузії.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 17.12.1982р. по 01.12.1984р. проходив строкову військову службу на території Республіки Афганістан, що підтверджується військовим білетом НОМЕР_1 . (а.с. 18 - 19)
Згідно довідки Житомирського об`єднаного міського військового комісаріату від 17.03.2016р. №184 позивач дійсно проходив військову службу в Республіці Афганістан з 17.12.1982р. по 01.12.1984р., де в той час велись бойові дії. (а.с. 20)
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 29.05.2012р. №1052 встановлено, що вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1983 року) та лівої ноги їх наслідки та захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії. (а.с. 21)
Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 26.05.2012р. №563/ж описані рубці позивача є наслідком загоєння ран, які могли утворитися у 1983 році внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень. (а.с. 22 - 23)
Згідно довідки до Акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 02.07.2012р. (серії 10ААБ №239588) вбачається, що позивачу при первинному огляді 02.07.2012р. встановлено ІІІ групу інвалідності з 27.06.2012р., поранення, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.08.2017р. з визначенням дати чергового переогляду 02.07.2017р. (а.с. 24)
Відповідно до довідки до Акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 23.02.2016р. (серія 12ААА №514024) позивачу при повторному огляді 23.02.2016р. встановлено ІІ групу інвалідності з 11.02.2016, поранення, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.09.2021р. з визначенням дати чергового переогляду 23.02.2021р. (а.с. 25)
15.12.2017р. позивач звернувся до військового комісаріату Житомирського ОВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи з 11.02.2016р. внаслідок поранення, контузії, захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. (а.с. 26)
Згідно витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2018р. №16 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пп. 4 п. 2 Порядку №499 така допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а інвалідність позивачу встановлено понад 3-х місячний термін. (а.с. 27)
Крім того, позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку №975, а надані позивачем висновок судово-медичного експерта від 26.05.2012р. №563/ж та висновок Центральної ВЛК МОУ від 29.05.2012р. №1052 не є документами, що свідчать про обставини поранення позивача. Також позивачу змінено групу інвалідності понад дворічний термін, передбачений абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону та п. 8 Порядку №975.
Про вказане рішення позивача повідомлено супровідним листом Житомирського обласного військового комісаріату від 22.02.2018р. №СЗ/1154. (а.с. 28)
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975. При цьому суд виходив з того, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Щодо посилань відповідача на те, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, суд першої інстанції виходив з того, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.