ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №815/4666/17
адміністративне провадження №К/9901/29308/18,
№К/9901/31476/18,
№К/9901/52835/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Мельник-Томенко Ж. М., Шишова О. О.
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2017, додаткову постанову від 03.11.2017 у складі колегії суддів: Бжассо Н. В., Катаєвої Е. В., Кравченка М. М. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 у складі колегії суддів: Косцової І. П., Стас Л. В., Турецької І. О. у справі № 815/4666/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа - ОСОБА_1, про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа - ОСОБА_1, в якому просив:
- скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 07.09.2017 № 2093-о в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області з 15.09.2017, зарахувавши у розпорядження Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області;
- поновити ОСОБА_2 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області;
- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області на користь ОСОБА_3, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.09.2017 по день поновлення на посаді;
- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС України в Одеській області та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 позовні вимоги задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасувано наказ в частині його звільнення та поновлено позивача на посаді начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Одеській області. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.
2.1. Додатковою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 постанову суду від 30.10.2017 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС України в Одеській області допущено до негайного виконання.
2.2. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області та ОСОБА_1 залишено без задоволення.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України о/с від 10.08.2015 № 1598, підполковника міліції ОСОБА_2 відряджено для подальшого проходження служби до Державної фіскальної служби України, звільнивши з посади заступника начальника відділу протидії злочинам у сфері земельних відносин управління протидії злочинності у сфері економіки Головного управління МВС України в Одеській області, на підставі листа Державної фіскальної служби України від 27.07.2015 № 18065/5/99-99-08-07-16 та рапорту ОСОБА_2 від 28.07.2015.
3.2. Наказом Державної фіскальної служби України від 09.03.2016 № 727-о "Про призначення працівників податкової міліції" підполковника податкової міліції ОСОБА_2 з 11.03.2016 призначено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Одеській області, звільнивши з посади начальник відділу власної безпеки Головного управління ДФС в Одеській області Головного управління власної безпеки ДФС.
3.3. Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 27.06.2016 № 2418-о ОСОБА_2 присвоєно чергове спеціальне звання начальницького складу "полковник податкової міліції".
3.4. Наказом Державної фіскальної служби України від 07.09.2017 № 5913 "Про внесення змін до наказу ДФС від 11 січня 2016 року № 17" введено в дію зміни до Структур головних управлінь Державної фіскальної служби в областях, Головного управління ДФС у м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС, та внесено відповідні зміни до Методичних рекомендацій щодо побудови організаційних структур територіальних органів Державної фіскальної служби від 11.01.2016 № 17 "Про введення в дію Структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови".
3.5. Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 07.09.2017 № 2093-о "По особовому складу", у зв`язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, відповідно до підпункту "в" пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено полковника податкової міліції ОСОБА_2 (М-083758) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Одеській області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС в Одеській області з 15.09.2017.
3.6. Водночас, згідно з наказом Державної фіскальної служби України від 07.09.2017 № 2080-о "Про призначення ОСОБА_1 " з 15.09.2017 - полковника податкової міліції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів Державної фіскальної служби у Одеській області Головного управління ДФС в Одеській області, звільнивши з посади заступника начальника четвертого відділу Міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, встановивши посадовий оклад згідно із штатним розписом.
3.7. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом оскільки вважає, що оскаржуваним наказом було порушено його права.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що фактично відбулось перейменування структурного підрозділу органу державної влади, що не є тотожним поняттю "реорганізація", а тому звільнення позивача з посади є неправомірним.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Державною фіскальною службою України та Головним управлінням ДФС в Одеській області подано касаційні скарги, в яких вони просять скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
5.1. Доводи касаційної скарги відповідачів зводяться до того, що передумовою прийняття оскаржуваного наказу слугувала саме зміна організаційно-штатних заходів, а не тільки зміна назви органу. Скаржники зазначають, що позивача не було звільнено з публічної служби, а тому підстави для його поновлення та зміни формулювання причин звільнення, як визначено у статті 235 Кодексу законів про працю України відсутні.
6. Третьою особою у справі також подано касаційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій не було враховано ту обставину, що наказом Державної фіскальної служби України від 07.09.2017 № 2080-о його було призачено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, а тому поновлення позивача на посаді яку він обіймає, спричинить порушення його прав.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Правовідносини щодо звільнення з публічної служби, в тому числі з органів податкової (фіскальної) служби, врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
9. Водночас колегія суддів зазначає, що пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, або про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
10. Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки (далі - Положення).
11. Пункт 1 Положення передбачає, що до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
12. Згідно із пунктом 42 Положення, переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться: а) на вищі посади - в порядку просування по службі; б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров`я, віку та підготовки за новою спеціальністю; в) у зв`язку з початком навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ - при звільненні зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.
Рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.
13. Пунктом 45 Положення передбачено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться: а) при скороченні штатів; б) за станом здоров`я згідно з висновком військово-лікарської комісії; в) за особистим проханням; г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей; д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу. У наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені цим пунктом.
14. Переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров`я провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.
15. Крім того, Положенням передбачено можливість зарахування особи в розпорядження органу внутрішніх справ лише в разі призначення на посади, переміщення і просування по службі.
16. Так, за змістом пп. "в" та пп. "г" п. 40 Положення № 114 призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб. У виняткових випадках, пов`язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках (крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах; переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ; призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня звільнення їх з посади.
Інших способів зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ, крім здійснення організаційно-штатних заходів, Положенням не передбачено.
17. Поняття організаційно-штатних заходів нормами Положення не визначено, однак, встановлення необхідних складових такого поняття є визначальним для об`єктивного розгляду усіх позовних вимог, що заявлені в адміністративному позові.