ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №826/3776/18
провадження №К/9901/58870/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства фінансів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Каракашьяна С. К., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Вівдиченко Т. Р. (доповідач), Беспалова О. О., Літвіної Н. М.
І. Суть спору
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Міністерства фінансів України (надалі також відповідач, Мінфін), у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Мінфіну від 23 лютого 2018 року № 58-о про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
2. Позов обґрунтований протиправністю притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани як такого, що здійснено безпідставно, адже, за твердженням позивача:
2.1. невиконання доручення не мало місце, оскільки документ, складений за результатами виконання доручення, було помилково розміщено в іншій папці;
2.2. відсутній розпорядчий документ про початок дисциплінарного провадження;
2.3. тривалість службового розслідування перевищила двомісячний строк;
2.4. матеріали дисциплінарної справи не містять будь-яких відомостей про негативні наслідки невиконання нею доручення.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани та дотримання вимог законодавства під час проведення службового розслідування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 працює в центральному апараті Мінфіну з 1992 року. Наказом Мінфіну від 19 січня 2016 року № 42-о позивача призначено на посаду директора Департаменту співробітництва з міжнародними організаціями Міністерства фінансів України.
5. Наказом Мінфіну від 23 лютого 2018 року № 58-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", на підставі пункту 5 частини другої та третьої статті 65 частини третьої статті 66, пункту 2 частини другої статті 68, частин десятої та одинадцятої статті 69 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 оголошено догану та вирішено не проводити їй преміювання.
6. Прийняття оскаржуваного наказу мотивовано невиконанням позивачем окремого доручення від 6 березня 2017 року № 23000-05/52, яким, з метою забезпечення належного інформування працівників Мінфіну про персональну відповідальність за порушення вимог статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, керівників самостійних структурних підрозділів зобов`язано ознайомитись особисто та забезпечити ознайомлення під особистий підпис підлеглих державних службовців, з інформацією про персональну відповідальність за порушення вимог щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (фінансового контролю).
7. Абзацом другим пункту 2 вказаного доручення також зобов`язано надати списки працівників, яким повідомлено про персональну відповідальність, до Управління запобігання корупції та внутрішнього аудиту.
8. З метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинених дисциплінарних проступків державних службовців у Мінфіні утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ у Міністерстві фінансів України та затверджено її склад (наказ від 7 липня 2016 року № 582).
9. На виконання резолюції до доповідної записки начальника Управління запобігання корупції та внутрішнього аудиту С. Дубового від 12 квітня 2017 року № 23010-10/126 дисциплінарною комісією розглянуто матеріали та сформовано дисциплінарну справу стосовно невиконання директором Департаменту співробітництва з міжнародними організаціями ОСОБА_1 окремого доручення від 6 березня 2017 року № 23000-05/52 щодо забезпечення керівниками самостійних структурних підрозділів ознайомлення під особистий підпис підлеглих державних службовців з інформацією про персональну відповідальність за порушення вимог фінансового контролю та надання списку ознайомлених до Управління запобігання корупції та внутрішнього аудиту.
10. За результатами розгляду дисциплінарної справи, вивчення пояснень та наданої інформації, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої та третьої статті 65, частини третьої статті 66, підпунктів 1, 2 та 3 частини другої статті 67, пункту 2 частини другої статті 68, частини десятої статті 69 Закону України "Про державну службу" дисциплінарна комісія підтвердила факт учинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме: невиконання окремого доручення державного секретаря Міністерства фінансів України від 6 березня 2017 року № 23000-05/52 (пункту 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу"), що передбачає застосування дисциплінарного стягнення у виді догани (частина третя статті 66 зазначеного Закону).
11. За результатами розгляду дисциплінарною комісією дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 прийнято рішення підготувати державному секретарю Мінфіну Капінусу Є. В . пропозицію застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді догани.
12. Дисциплінарна комісія підготувала та направила подання від 13 лютого 2018 року № 17040-30/90/1 суб`єкту призначення щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення.
13. 23 лютого 2018 року Мінфін виніс наказ № 58-о, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
14. Не погоджуючись із наказом відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернулась до суду.
15. В аспекті предмету доказування суди констатували ненадання відповідачем копії матеріалів дисциплінарного провадження, проведеного стосовно позивача, а також доказів на підтвердження перебування позивача у відпустках і в стані тимчасової непрацездатності в контексті дотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. При цьому ухвалою від 13 березня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва, з-поміж іншого, зобов`язав відповідача подати до суду всі матеріали, що були або мали бути взяті відповідачем до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, в тому числі - докази доручення позивачу конкретно визначених завдань, докази неналежного їх виконання позивачем та всі матеріали дисциплінарного провадження стосовно позивача та його особову справу.
16. Також суди зауважили на тому, що відповідачем дисциплінарний проступок виявлено 31 березня 2017 року, а притягнуто позивача до відповідальності 23 лютого 2018 року, тобто через 329 днів, тоді як, згідно з твердженням відповідача, у зв`язку з невиконанням Департаментом співробітництва з міжнародними організаціями згаданого окремого доручення надіслано додатковий лист від 31 березня 2017 року № 23010-09/99.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
17. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30 березня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасувати наказ Мінфіну від 23 лютого 2018 року № 58-о.
18. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
19. Також за позицією судів спірний наказ видано поза межами строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
20. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
21. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на правомірності оскаржуваного наказу. До того ж, Мінфін стверджує, що надав засвідчені належним чином докази наявності у діянні позивача дисциплінарного проступку, а також докази на підтвердження її перебування у стані тимчасової непрацездатності протягом 121 календарного дня у період з 12 квітня 2017 року по 12 лютого 2018 року.
22. У касаційній скарзі Мінфін просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.
23. Представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, в якому наполягає на безпідставності (помилковості) відкриття касаційного провадження за скаргою Мінфіну, стверджуючи, що ця справа є малозначною, а Мінфін у своїй касаційній скарзі не навів обставин, які би давали підстави для висновку про наявність передбачених процесуальним законом виключень для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності.
V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
24. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
26. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
27. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
28. Передусім Верховний Суд відхиляє наведені у відзиві на касаційну скаргу аргументи представника позивача про безпідставність відкриття касаційного провадження.
29. Так, згідно з пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
30. За змістом примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б".
31. Оскільки позивач обіймає посаду директора Департаменту співробітництва з міжнародними організаціями Мінфіну, ця справа не є справою незначної складності у розумінні КАС України, а її розгляд в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження не обмежує суд касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження.
32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Відповідно до частини першої статті 64 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (надалі - Закон № 889-VIII) за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
34. У силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.