ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа №814/368/16
адміністративне провадження №К/9901/13792/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 (у складі судді Гордієнко Т.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 (колегія у складі суддів Запорожана Д.В., Романішина В.Л., Шляхтицького О.І.)
у справі №814/368/16
за позовом Врадіївської центральної районної лікарні
до Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області Євича Сергія Володимировича
про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10, 11 припису № 1 від 17.02.2016,
І. РУХ СПРАВИ
1. Врадіївська центральна районна лікарня звернулася до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області Євича С.В., в якому, з урахуванням змінених позовних вимог від 26.04.2016 року просила суд визнати протиправними та скасувати п. 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10, 11 припису № 1 від 17.02.2016.
2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016, позовні вимоги задоволено.
3. У касаційній скарзі Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2016 відкрито провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами позивача була проведена за період 03.02.2106 по 12.02.2016.
6. Під час проведення перевірки встановлено, що для опалення приміщень Врадіївської ЦРЛ використовуються 8 топочних, в яких працює 9 газових котлів на природньому газі: 3 котла марки КСГ-100, 1 котел марки КГС-30, 2 котла марки КГС-50, 3 котла АОГД-19,5. Інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та документи в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів не представлено, дозвіл на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел не отримано, що є порушенням ст.ст.10,11 Закону України " Про охорону атмосферного повітря".
7. За наслідками перевірки був прийнятий припис № 1 від 17.02.2016 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, яким приписано:
8. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Позовна заява мотивована тим, що винесений відповідачем припис в частині п. 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10, 11 є протиправним, оскільки прийнятий із порушенням вимог природоохоронного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
10. Відповідач проти позову заперечував, просив в позову відмовити, оскільки в ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, тому припис прийнятий законно й обґрунтовано та скасуванню не підлягає.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Державна екологічна інспекція України у Миколаївській області при винесенні п. 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10, 11 припису № 1 від 17.02.2016, діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
V ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Відповідач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, а також було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:
А) суди першої та апеляційної інстанцій, скасовуючи п.1 оскаржуваного припису, зазначають про недоведеність відповідачем доказів того, що газові котли позивача- є стаціонарним джерелом забруднення атмосфери, що позивач відноситься до певної групи, якій необхідно отримати дозвіл, що забруднюючі речовини, які викидаються в атмосферне повітря позивачем підлягають державному обліку. Відповідач з цим не погоджується, оскільки відсутність граничнодопустимих викидів для котлів, що використовуються позивачем не виключає передбаченого статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" обов`язку позивача отримати дозвіл на викиди з цих джерел забруднення;
Б) п. 2 оскаржуваного припису не підлягає скасуванню і відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не надав показник кількості використаного природного газу, чим виконав законну вимогу відповідача;
В) п. 4 оскаржуваного припису не підлягає скасуванню і відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218 "Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів" обов`язку суб`єкта владних повноважень визначити перелік власників відходів яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік, передує обов`язок суб`єкта господарської діяльності у сфері поводження з відходами подати інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність;
Г) п. 5 оскаржуваного припису не підлягає скасуванню і відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 № 1360 "Про затвердження Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів" обов`язок суб`єкта владних повноважень визначити перелік ОУВ та ООУВ, що підлягають реєстрації та надсилання їх власникам повідомлення про необхідність складання реєстрових карт і строк їх реєстрації і подання відповідних форм звітності, передує обов`язок суб`єкта господарської діяльності у сфері поводження з відходами подати інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, а саме інформацію щодо обсягів утворених відходів;
Ґ) п. 8 та п. 11 оскаржуваного припису не підлягають скасуванню і відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки у позивача утворюються відходи, по яким останній має провести паспортизацію та інвентаризацію, та як наслідок вести первинний облік відходів;
Д) суд першої та апеляційної інстанцій скасовуючи п. 9 припису зазначили, що відповідачем не доведено відсутність контролю Врадіївською центральною районною лікарнею за станом навколишнього середовища, відповідач з цим не погоджується, адже порушення, встановлені в ході перевірок позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення оскаржуваного припису, підтверджують місця для зберігання всіх видів та типів відходів позивачем не обладнано;
Е) висновок судів першої та апеляційної інстанцій про скасування п. 10 припису, яким зобов`язано позивача укласти договори на передачу усіх видів відходів із спеціалізованими підприємствами, не узгоджується з принципами адміністративного судочинства, оскільки в акті перевірки встановлено, що в ході діяльності позивача утворюються відходи різних видів типів 1-4 класу небезпеки, в тому числі лампи люмінесцентні та відходи, що містять ртуть.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
14. Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Пункт 1 припису № 1 від 17.02.2016 зобов`язує позивача провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
16. Судами встановлено, що для опалення приміщень Врадіївської ЦРЛ використовуються 8 топочних, в яких працює 9 газових котлів на природньому газі: 3 котла марки КСГ-100, 1 котел марки КГС-30, 2 котла марки КГС-50, 3 котла АОГД-19,5. Інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та документи в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів не представлено, дозвіл на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел не отримано, що на думку відповідача є порушенням ст. 10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
17. Відповідно до ст. 10, ч.5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
18. Згідно з п. 1.15.5. "Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві" N 7, 10.02.1995 затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
19. Пунктами 1.2.,1.3 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом № 177 від 10.05.2002 Міністерства екології та природних ресурсів встановлює критерії взяття на державний облік об`єктів у залежності від видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та обов`язкові вимоги щодо єдиного на території України порядку подання матеріалів для взяття на державний облік підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел. Дані про види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, готуються на підставі матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин. Узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями: об`єктів - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1); видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.
20. З матеріалів справи вбачається, що у додатку 1 до Інструкції пороговим значенням викидів оксиду азоту дорівнює 0,1 тонн/рік, технічні звіти, які надані позивачем свідчать, що загальний обсяг викидів оксиду азоту дорівнює 0,103 тонн/рік, що перевищує 0,1 тонн/рік.
21. Судами з`ясовано, що відповідач не надав доказів того, що газові котли позивача є стаціонарним джерелом забруднення атмосфери, що позивач відноситься до певної групи, якій необхідно отримати дозвіл, що забруднюючі речовини, які викидаються в атмосферне повітря позивачем підлягають державному обліку, тому припис в цій частині належить скасувати.
22. Стосовно п. 2 припису, яким позивача зобов`язано надати кількість природного газу використаного на котлах марок: КСГ-100,КСГ-50,КСГ-30, АОГД-19,5 за період 12.02.2013 по 12.02.2016 по кожному котлу та окремо по місяцях, м. куб., Суд зазначає таке.
23. Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: д) одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб.