ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №1.380.2019.002758
адміністративне провадження №К/9901/33566/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 1.380.2019.002758
за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58908263.
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Клименко О.М.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Большакової О.О., суддів: Багрія В.М., Мікули О.І.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 31 травня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Пиця А.А. про відкриття виконавчого провадження ВП № 58908263.
1.1. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка 26.04.2019 ознайомилася із матеріалами виконавчого провадження ВП № 58908263, відкритого за заявою стягувача ТОВ "ОТП Факторинг Україна". Вважає, що відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження, оскільки виконавчий напис нотаріусом був вчинений 30.07.2014, у якому зазначено що, він має бути пред`явлений до примусового виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом одного року з дня вчинення. На думку позивачки слід застосовувати приписи статті 91 Закону України "Про нотаріат", якою визначено, що виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення, оскільки цей закон є спеціальним по відношенню до Закону України "Про виконавче провадження". Тому відкриттям виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса від 30.07.2014 відповідачем були порушені права позивача, і такі дії приватного виконавця є протиправними та суперечать чинному законодавству.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
3. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Аналогічний строк звернення до примусового виконання виконавчого напису був закріплений і в Законі України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р № 606-ХІV (втратив чинність з 05.01.2017). Проте, відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (у чинній редакції) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
4. 03 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвали нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги..
4.1. В обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій невірно протлумачили приписи частин першої, другої та четвертої статті 12 Закону № 1404 в частині поширення строків у три роки на обставини, пов`язані з перериванням строку для виконання (на відміну від попередньої редакції норми щодо строків пред`явлення виконавчих документів до виконання - статті 22 Закону № 606) та застосували закон, який не мав застосовуватись до даних правовідносин, а саме Закон України "Про виконавче провадження". Вважає, що суд мав застосувати приписи статті 91 Закону України "Про нотаріат" в частині строків пред`явлення виконавчого напису нотаріусу до примусового виконання, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків.
4.2. Крім того, скаржниця вказує, що строки, визначені частиною першою статті 12 Закону України № 1404-VIII, виходячи з положень частини другої цієї статті, повинні застосовуватися до строків пред`явлення виконавчого документа у зв`язку з набранням рішенням законної сили та строків розстрочки/відстрочки виконання рішення та посилань на частину п`яту статті 12 Закону України № 1404-VIII. Згідно цих норм у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Враховуючи мораторій, встановлений законом України № 1304-VII від 03 червня 2014 року "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який втратить чинність лише 21 жовтня 2020 року у зв`язку з прийняттям Кодексу про банкрутство. Отже, виконавчі дії, на думку скаржника, не можуть бути розпочаті без врахування строку закінчення мораторія на звернення стягнення на майно.
5. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за цією касаційної скаргою.
6. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 квітня 2020 року дану касаційну скаргу прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
7. Від відповідача відзиву не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
8. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
9. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
10. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
11. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всі аргументам учасників справи.
12. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
13. У цій справі судами встановлено, що 15 квітня 2019 року за заявою ТОВ "ОТП Факторинг Україна" приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58908263 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 30.07.2014 р. № 2925, якою передбачалося звернути стягнення на майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
14. Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. За приписами статті 91 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон України № 3425-XII) виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
16. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV), чинного на момент видачі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. № 2925 від 30 липня 2014 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
17. Пунктом 3 частини другої статті 22 Закону України № 606-XIV передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
18. За змістом частин першої, другої статті 23 Закону України № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
19. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
20. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII), частинами першою та другою статті 12 якого закріплено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
21. Згідно пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
22. Зі змісту наведеного положення Закону №1404-VIII слідує, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом. Для пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону №1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.