ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
Київ
справа №809/171/18
адміністративне провадження №К/9901/57603/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (суддя Матуляк Я.П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року (судді: Попко Я.С., Хобор Р. Б., Обрізко І. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування суддівської винагороди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік"; стягнення недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року в сумі 279455,90 грн, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та заробітної плати за час відпустки за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік".
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за час відпустки за період січень-грудень 2017 року із застосуванням розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений у розмірі 1600,00 грн. допущено бездіяльність, що полягає у нездійсненні нарахування такої виплати ОСОБА_1, як судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання у відповідності до вимог пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, що обумовлює необхідність нарахування посадового окладу судді як складової суддівської винагороди з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат, який з 01 січня 2017 року, із врахуванням положень статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", становить 32000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року в позові відмовлено.
Суди попередніх інстанцій, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 825/933/17 зазначили, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" № 1801-VІІІ від 21 грудня 2016 року видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000,00 грн, не передбачені, тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці. Також суди вказали, що позовна вимога в частині зобов`язання територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми матеріальної допомоги на оздоровлення за час відпустки за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року не підлягає задоволенню, оскільки допомога на оздоровлення є складової системи оплати праці судді та у відповідності до приписів статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, що регламентує забезпечення суддів, виплачується у розмірі посадового окладу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Свою касаційну скаргу позивач мотивує тим, що застосування, при виплаті їм суддівської винагороди Закону №1774-VIII не має належних правових підстав оскільки розмір винагороди судді не може визначатися цим Законом. Наголошує, що невиконання пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
Позиція інших учасників справи
У відзиві ТУ ДСА України в Дніпропетровській області просить залишити касаційну скаргу позивачів без задоволення, а рішення судів - без змін, оскільки вважає, що скарга позивача не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Відповідач вказує, що положення Закону № 1774-VIII не регулюють відносини судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при призначенні її величини.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Стрелець Т.Г., судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 червня 2019 року № 656/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 31 липня 2000 року за № 936/2000 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Наказом в.о. начальника Івано-Франківського обласного управління юстиції Хоминець М.М. від 09 серпня 2000 року за № 03-01/69 вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до роботи на посаді судді з 10 серпня 2000 року з встановленням йому посадового окладу згідно штатного розпису.
Згідно з постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 08 липня 2005 року за № 2788-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області безстроково.
Наказом в.о. начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області Лісового Ю.В. від 29 липня 2005 року за № 03-03/67 "Про обрання суддів області безстроково", ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису та вирішено вважати таким, що приступив до роботи з 22 серпня 2005 року (в зв`язку з виходом з відпустки).
На час розгляду цієї справи судами, ОСОБА_1 був працюючим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, який не проходив кваліфікаційного оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року за № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що передбачено підпунктом 4 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України, пункту 22 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року за № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За період з січня по грудень 2017 позивачу виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу судді місцевого суду у розмірі 16000,00 грн., що підтверджується довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 18 січня 2018 року за № 17. Згідно з вказаною довідкою ОСОБА_1 нараховано і виплачено суддівську винагороду в загальному 279455,90 грн, в тому числі за січень 2017 року - 22400,00 грн, за лютий 2017 року - 22400,00 грн, за березень 2017 року - 22176,49 грн, за квітень 2017 року - 22400,00 грн, за травень 2017 року - 22400,00 грн, за червень 2017 року - 23884,79 грн, за липень 2017 року - 24062,56 грн, за серпень 2017 року - 24008,96 грн, за вересень 2017 року - 24065,68 грн, за жовтень 2017 року - 23213,05 грн, за листопад 2017 року - 24131,35 грн, за грудень 2017 року - 24313,02 грн.
Позивач вважаючи, що відповідач безпідставно не здійснив перерахунок та виплату недоплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та заробітної плати за час відпустки за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", звернувся до суду з цим позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (стаття 130 Основного Закону України).
Частинами першою, другою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частина третя цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.