ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №520/9144/18
адміністративне провадження №К/9901/13049/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Лабузної Світлани Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року (головуючий суддя - Котеньов О.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Подобайло З.Г., Григоров А.М.) у справі №520/9144/18 за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі також - Міжрайонний відділ ДВС) про визнання протиправними та скасування постанов,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонного відділу ДВС у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Міжрайонного відділу ДВС Бардіна І.С. від 01 жовтня 2018 року ВП №52317833 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави виконавчого збору у розмірі 351 932,60 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Міжрайонного відділу ДВС Бардіна І.С. від 01 жовтня 2018 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №52317833.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державний виконавець, вирішуючи питання щодо підстав і порядку винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №52317833, мав керуватися нормами Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV (далі - Закон №606-XIV). Натомість виконавець Бардін І.С. неправомірно застосував положення статей 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, які змінили базу обрахунку виконавчого збору. Так, на думку позивача, за нормам Закону №606-XIV розмір виконавчого збору обраховувався у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми з боржника і саме з такої суми повинен обраховувати виконавчий збір виконавець.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки виконавчий документ повернуто за заявою стягувача та виконавчий збір не стягнуто, дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору з суми яка підлягала примусовому стягненню відповідає приписам Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що оскільки в період "основного" виконавчого провадження, яке здійснювалось відповідно до положень Закону №606-XIV, боржником було фактично сплачено суму у розмірі 605 000,00 грн, то виконавчий збір має складати 10 відсотків від фактично стягнутих коштів, а саме 60 500,00 грн, а не 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню. Позивач наголосив, що такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 лютого 2018 року у справі № 816/823/17.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Рух касаційної скарги
08 травня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Лабузної С.В. в інтересах Матяша О.І.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Желтобрюх І. Л. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Стрелець Т. Г.
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки скаржником не сплачено судовий збір.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 24 травня 2019 року № 468/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), визначено новий склад суду: Соколов В. М.(суддя-доповідач), Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.
У зв`язку з виконанням скаржником ухвали про залишення касаційної скарги без руху, ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 28 квітня 2020 року у відповідності до вимог частини третьої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
23 вересня 2016 року старшим державним виконавцем Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Бардіним І.С. відкрито виконавче провадження ВП №52317833 за виконавчим листом №639/9862/15-ц, виданим Жовтневим районним судом м. Харкова 09 лютого 2016 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості по кредиту у розмірі 3 517 499,00 грн та судового збору у розмірі 1 827,00 грн, що разом складало суму 3 519 326,00 грн.
Постановою державного виконавця Бардіна І.С. від 01 жовтня 2018 року здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ" (код ЄДРПОУ: 36757541).
Листом від 17 вересня 2018 року № 4275 стягувач повідомив державного виконавця Бардіна І. С., що боржник сплатив частину суми боргу у розмірі 605 000,00 грн та просив повернути виконавчий документ у порядку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII.
На підставі вказаного листа 01 жовтня 2018 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 52317833 про повернення виконавчого документа.
Цього ж дня, заступник начальника відділу Бардін І.С. виніс постанову (ВП №52317833) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави виконавчого збору у розмірі 351 932,60 грн. Одночасно, державний виконавець, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, виніс постанову (ВП №57328613) про відкриття провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору у провадженні ВП №52317833.
Не погодившись із постановами про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження).
05 жовтня 2016 року набув чинності Закон 1404-VIII, згідно з яким примусове виконання рішень проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 27 Закону 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.