ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа №553/615/17, адміністративне провадження №К/9901/20811/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної поліції України на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 16.06.2017р. (суддя - Крючко Н.І.) та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017р. (судді - Бегунц А.О., Старостін В.В., Рєзнікова С.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в :
У березні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправною відмову Департаменту захисту економіки Національної поліції України у призначенні їй одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. № 850 (далі - порядок №850);
зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України розглянути її заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності;
зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України призначити і виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку №850.
В обгрунтування позовних посилалась на те, що після звільнення зі служби в поліції, їй було встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України. В подальшому нею було подано заяву до відповідача про виплату грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності. Проте у такій виплаті їй відмовлено.
Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 16.06.2017р. позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Департаменту захисту економіки національної поліції України у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку №850.
Зобов`язано Національну поліцію України призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку №850 на рівні 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В іншій частині позовних вимог до Міністерства внутрішніх справ України - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017р. апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції щодо не вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги за заявою від 21.09.2016 року.
Зобов`язано Національну поліцію України розглянути заяву позивача від 21.09.2016 року про виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 1, 2 розділу 4 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ № 4 від 11.01.2016 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд покладаючи на Національну поліцію обов`язок розглянути заяву позивача, не зазначає, яким чином Національна поліція України відповідно до існуючого законодавства України може розглянути заяву позивача, яка не надходила і не повинна була надходити до Національної поліції України.
Крім того, зазначає, що відповідно пункту 3 розділу ІІІ порядку №4 заява про виплату одноразової грошової допомоги при втраті працездатності поліцейського подається голові Національної поліції України (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського. Позивач перед звільненням з поліції проходила службу в міжрегіональному територіальному органі поліції - Департаменті захисту економіки Національної поліції України, куди і має подавати заяву про виплату одноразової грошової допомоги та керівник саме департаменту має приймати рішення щодо призначення виплати або її відмови, відповідно до порядку №4.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з березня 1996 року по 06.11.2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ. З 07.11.2015 року прийнята на службу в Департамент захисту економіки Національної поліції України. (а.с. 10)
Відповідно до наказу Національної поліції України №422 о/с від 23.06.2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу). (а.с. 23)
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 121-С від 30.05.2016 року військово-лікарської комісії ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" хвороба позивача пов`язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ. (а.с. 12-13)
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 09.09.2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. (а.с. 14)
21.09.2016р. позивач звернулась із заявою на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності за останнім місцем роботи до Департаменту захисту економіки Національної поліції України. (а.с. 24)
Листом від 06.10.2016 року №9649/39/03-2016 Департамент захисту економіки Національної поліції України повідомив, що лист по призначенню одноразової грошової допомоги розглянутий, але на даний час питання законодавчо не врегульовано, оскільки захворювання позивача пов`язане з проходженням служби в ОВС, а не в поліції. (а.с. 16)
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої законні права порушеними, звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив з того, що 07.11.2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію", в тому числі положення про виплату одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейських. Одночасно пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію" визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про міліцію", зокрема, положення статті 23 цього Закону, які передбачали виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції.
Суд дійшов висновку, що оскільки позивачу встановлена інвалідність 09.09.2016 року, - в період дії Закону України "Про Національну поліцію", саме з цієї дати позивач набула право на отримання одноразової грошової допомоги, беручи до уваги, що позивач на час звільнення була поліцейським, а не працівником органів внутрішніх справ, тому до спірних відносин щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги слід застосовувати норми статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку № 4.
Судом встановлено, що посилання відповідача на те, що на даний час питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам органів внутрішніх справ законодавчо не врегульовано, є помилковим.
Суд дійшов висновку, що відповідачем по справі не встановлено щодо позивача жодної з обставин визначених статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію".
Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовується факт подання позивачем належного пакету документів для вирішення питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності.
Судом встановлено, що відповідачем фактично відмовлено позивачу у вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги з посиланням на неузгодженість законодавства, яким регулюються питання призначення вказаної допомоги особам, які проходили службу в поліції, однак, належать і до колишніх міліціонерів і втрата ними працездатності пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а не органах Національної поліції). Разом з тим, Порядком № 4 не передбачено випадків відкладення вирішення питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позову частково, апеляційний суд виходив з того, що відповідач Департамент захисту економіки Національної поліції, посилаючись на неузгодженість законодавства - статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", допустив протиправну бездіяльність щодо невирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
Суд відхилив посилання відповідача на відсутність у Департаменту захисту економіки Національної поліції компетенції у вирішенні питання про призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки у відповідності до частини 4 статті 100 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у частині другій цієї статті, призначається і виплачується за останнім місцем проходження служби поліцейським.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення про призначення або відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ № 4 від 11.01.2016 року не приймалось. Отже, позовна вимога про зобов`язання Національної поліції України призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку №4 на рівні 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності є передчасною те не може бути задоволена.