Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 489/1854/18
провадження № 51-4666 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017150040005612, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.
Вирішено цивільний позов, прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 13 листопада 2017 року о 15 год. 40 хв., в районі перехрестя вул. Троїцької та вул. Електронної в м. Миколаєві, керуючи технічно справним автомобілем Nissan Sunny, д.н.з. НОМЕР_1, в порушення вимог пп. "б" п. 2.3, пп. "е" п. 8.7.3, п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не контролював рух свого транспортного засобу, хоча зобов`язаний був постійно це робити і мав таку можливість, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, при проїзді перехрестя здійснив рух на забороняючий сигнал світлофору, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілм Peugeot 2008, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, яка рухалася по тій же вулиці і здійснювала маневр повороту ліворуч, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Порушення водієм ОСОБА_1 пп. "е" п.8.7.3 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись наістотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 зазначає про те, що:
- під час досудового розслідування мали місце порушення його права на захист та права на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, однак суди на це увагу не звернули;
- місцевий суд, всупереч ст.ст.370, 374 КПК України у резолютивній частині вироку не зазначив рішення щодо додаткового покарання;
- суд апеляційної інстанції на допущені порушення увагу не звернув, апеляційний перегляд провів формально, за відсутності потерпілої;
- ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, через відсутність відповідей на усі доводи апеляційної скарги, а також відсутність мотивів, з яких скаргу сторони захисту залишено без задоволення.
В решті наводить доводи, що стосуються однобічності та неповноти судового розгляду, оскарження фактичних обставин справи, а також надає власну оцінку доказам, відмінну від тієї, що надана судами.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, заперечив проти її задоволення.
Мотиви суду
Згідно ст.433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Засуджений у касаційній скарзі, серед іншого, посилається на однобічність та неповноту судового розгляду, оскаржує фактичні обставини справи, а також не погоджується із оцінкою доказів, ставить їх під сумнів, втім наведене з огляду на положення як ст.433, так і ст. 438 КПК України не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції і не є предметом перегляду.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про порушення його права на захист, то вони є безпідставними з огляду на таке.
Забезпечення права на захист передбачає три форми реалізації цього права:
- самостійна реалізація підозрюваним, обвинуваченим, виправданим, засудженим права на захист, а саме право надавати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні;
- користуватися правовою допомогою захисника;
- наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду обов`язку сприяти підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому в реалізації права на захист шляхом роз`яснення йому прав та забезпечення права на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Відповідно до положень ст. 48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залучений підозрюваним, обвинуваченим, або іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні.
Стаття 49 КПК України передбачає випадки в яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні.
Із матеріалів справи вбачається, що під час здійснення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 останньому були надані всі передбачені законом можливості для реалізації його права на захист. Під час досудового розслідування ОСОБА_1 не виявляв бажання мати захисника та не заявляв клопотань про призначення йому захисника, участь якого, відповідно до положень кримінального процесуального закону, у даному кримінальному провадженню не є обов`язковою. Водночас ОСОБА_1 під час судового розгляду, виявивши бажання мати захисника, укладав угоди з декількома адвокатами, які здійснювали захист його прав і інтересів. Тобто засуджений користувався правовою допомогою захисника, а також в повному обсязі реалізовував право на захист самостійно, зокрема надавав усні пояснення з приводу обвинувачення, мав можливість збирати і подавати докази, брав особисту участь у кримінальному провадженні.