ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 147/701/17
провадження № 51-5622км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Григор`євої І.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Сидоренко А.Л.,
захисника Кіцули В.І. (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020300000085, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Кіцули В.І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Вінницького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 8 липня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2016 року визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судових рішень щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.
Вінницький апеляційний суд 15 жовтня 2019 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 у частині призначення покарання і ухвалив новий вирок, яким постановив вважати його засудженим за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2016 року,та визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 30 квітня 2017 року близько 02:00за попередньою змовою з ОСОБА_3, маючи спільний умисел на таємне викрадення чужого майна, попередньо узгодивши свої дії та переслідуючи корисливі мотиви, проникли до магазину, розташованого в с. Оляниця Тростянецького району Вінницької області, який належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4, звідки таємно викрали гроші в сумі 700 грн та товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 1010,64 грн.
Крім того, 9 травня 2017 рокублизько 23:00 ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, маючи спільний умисел на таємне викрадення чужого майна, проникли до вищевказаного магазину ФОП ОСОБА_4, звідки таємно викрали гроші в розмірі 3000 грн та товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 1597,59 грн.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосуваннязакону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник указує на те, що:
- вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ч. 2 ст. 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не проаналізовано і не надано вичерпних відповідей на всі доводи апеляційної скарги захисника та не наведено мотивів у частині необхідності погіршення стану неповнолітнього обвинуваченого та призначення йому більш суворого покарання;
- суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_2 вчинив злочин у неповнолітньому віці, повністю визнав вину і розкаявся у скоєному, сприяв слідству та суду, вибачився перед потерпілої, яка просила суд не позбавляти обвинуваченого волі, має постійне місце проживання, де характеризується виключно з позитивної сторони, хворіє і потребує лікарського нагляду, обтяжуючих покарання обставин не встановлено;
- з огляду на наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання (вчинення злочину неповнолітнім, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, стан здоров`я), є підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК у вигляді штрафу з вказівкою попередній вирок виконувати самостійно;
- поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося допущене судом першої інстанції порушення ст. 496 КПК, що не узгоджується з практикою касаційного суду (Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ), оскільки судовий розгляд проведено за відсутності представників служби у справах дітей, уповноваженого підрозділу органів Національної поліції та уповноваженого органу з питань пробації, яким не було повідомлено про початок судового провадження за участю неповнолітнього обвинуваченого та яких не було викликано в підготовче судове засідання.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні захисники підтримали вимоги касаційної скарги, прокурор вважала вирок суду апеляційної інстанції законним і просила залишити його без зміни.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Доводи захисника щодо істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворості покарання, яке призначено його підзахисному, є необґрунтованими.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону в цілому дотримався, про що свідчить нижченаведене.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, призначаючи покарання, послався у вироку на те, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, вчинив злочин, будучи неповнолітнім, що враховано судом як обставини, що пом`якшують покарання, крім того, обвинувачений позитивно характеризувався за місцем проживання, обтяжуючих покарання обставин не вбачається.
Також суд першої інстанції встановив, що
ОСОБА_2 вчинив два епізоди умисного тяжкого злочину;
- раніше судимий та звільнений на підставі статей 75, 104 КК від відбування покарання з випробуванням, однак на шлях виправлення не став, вчинив новий злочин під час іспитового строку, внаслідок чого, як зазначено в мотивувальній частині вироку, йому необхідно призначити покарання на підставі ст. 71 КК без зарахування відбутого покарання за попереднім вироком, оскільки він його не відбував.
Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових злочинів буде призначення покарання у виді позбавлення волі, яке й передбачено санкцією ч. 3 ст. 185 КК.Водночас суд призначив йому мінімальне покарання за цією статтею - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.