Постанова
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа 397/1694/14-к
провадження № 51-8521км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12014120310000464, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - вироком Апеляційного суду Херсонської області від 29 листопада 2011 року за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк
3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від
15 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 390 КК
до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; із застосуванням статей 71, 72 КК до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, будучи особою, засудженою до обмеження волі, вчинив систематичне порушення встановлених правил проживання.
Злочин вчинено за наступних обставин.
13 лютого 2012 року по прибутті в Олександрівський виправний центр № 104, що розташований на вул. Леніна, 22-А у сел. Олександрівка Кіровоградської області засуджений ОСОБА_1 був ознайомлений під розписку з межами виправного центру, правилами внутрішнього розпорядку, порядком та умовами відбування покарання у виді обмеження волі, передбаченими
ст. 59 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК), і попереджений про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 390 КК.
Під час відбуття покарання в період з 13 лютого 2012 року по 06 вересня
2014 року ОСОБА_1 14 разів вчинив порушення режиму утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме:
1) не виконав команду "підйом" - оголошено попередження;
2) дивився телевізор після 22:00 - оголошено догану;
3) відмовився від участі в ранковій "зарядці" - оголошено попередження;
4) відмовився від виконання робіт з благоустрою території виправного центру, накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання
в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;
5) розмовляв по мобільному телефону - оголошено сувору догану;
6) на спальному місці виявлено мобільний телефон - накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;
7) відмовився брати участь у ранковій "зарядці" - накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;
8) відбуваючи покарання в дисциплінарному ізоляторі, не виконав команду "відбій", намагався заподіяти собі тілесні ушкодження - оголошено догану;
9) створив конфліктну ситуацію із засудженим ОСОБА_2 - накладено стягнення, а саме поміщення в штрафний ізолятор на 10 діб;
10) у категоричній формі відмовився виконати вимогу начальника СВПР про переселення в іншу кімнату гуртожитку - накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;
11) вжив спиртні напої, перебував у стані алкогольного сп`яніння - накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;
12) порушив графік роботи кімнати для розігріву та вживання їжі - накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;
13) відбуваючи дисциплінарне покарання в дисциплінарному ізоляторі, намагався заподіяти собі тілесні ушкодження - накладено дисциплінарне стягнення, а саме сувору догану;
14) відмовився від проведення його огляду, перешкоджав його проведенню, накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб.
Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 29 травня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінив у частині призначеного покарання, зокрема у частині застосування ст. 71 КК. За цією ухвалою ОСОБА_1 постановлено вважати засудженим за ч. 1 ст. 390 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. В іншій частині вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження за малозначністю. На думку засудженого, його дії хоча формально і містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК, але через малозначність не становлять суспільної небезпеки.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Пантєлєєва А.С. вважала, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.