Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 207/3394/17
провадження № 51-5254 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Остапука В.І., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040780001346, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу, 15 квітня 2016 року Баглійським районним судом міста Дніпродзержинська за ч.1 ст.122, ч.4 ст.296, ч.ч.2,3 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, 28 вересня 2017 року звільнений по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 04 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, в решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 30 вересня 2017 року близько 18:00 годин, проник до будинку АДРЕСА_2, звідки, повторно, викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_2, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 1166,67 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засудженийОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду, не взяв до уваги стан його здоров`я, позицію потерпілої, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів скарги засудженого, заперечив проти її задоволення.
Мотиви суду
Згідно ст.433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Єдиним доводом касаційної скарги є те, що покарання призначене ОСОБА_1 не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок суворості. Цей довід не заслуговує на увагу з огляду на наступне.
Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.