1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду






Постанова

Іменем України

23 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 487/6752/17

провадження № 51-4584 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:


головуючого Білик Н.В.,

суддів Ємця О.П., Остапука В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Піх Ю.Г.


розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017150030004720 за обвинуваченням


ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,


у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.


Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини


За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.


Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.


За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 03 грудня 2017 року приблизно о 23:00 год. у квартирі АДРЕСА_1 достовірно знаючи, що його мати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою похилого віку, умисно наніс їй удар рукою в голову, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження.


Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала


У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд усупереч ст. 419 КПК України не навів докладних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги стосовно того, що:

- призначене засудженому покарання у виді штрафу є невмотивованим та занадто м`яким, оскільки засуджений такий злочин щодо своєї матері вчинив не вперше;

- місцевий суд не врахував наявність судимостей, притягнення до адміністративної відповідальності та ухилення від відбування покарання;

- суд не застосував положень ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки ОСОБА_1 був засуджений за вироком від 06 березня 2019 року за вчинення злочину 28 липня 2017 року (до постановлення оскаржуваного вироку) а тому були підстави для призначення покарання за сукупністю злочинів.


Позиції інших учасників судового провадження


Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити.


Мотиви суду


Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.


Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.


Прокурор у касаційній скарзі по суті не погоджується із призначеним ОСОБА_1 покаранням внаслідок його невідповідності ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного через його м`якість. З таким твердженням колегія суддів не погоджується.


Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.


Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.


Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.


Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.


Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.


Під особою обвинуваченого, у контексті ст. 414 КПК України, розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.


Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.


................
Перейти до повного тексту