|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 473/2536/19
провадження № 51-6459км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Остапука В. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Браїла І. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150190000534, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гриняви Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2 ) раніше судимого - за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за попереднім вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2019 року ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він
24 лютого 2019 року близько 16:00 перебуваючи у будинку АДРЕСА_3, шляхом вільного доступу, через незачинені двері, таємно проник до гаражного приміщення, розташованого на території подвір`я вказаного будинку, звідки таємно викрав належне ОСОБА_2 майно на суму 975 грн.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 15 жовтня 2019 року змінив вирок місцевого суду в частині призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України і постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України постановив попередній вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2019 року - виконувати самостійно. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 суд залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції не врахував висновки, які містяться у рішенні об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 23 вересня 2019 року (справа № 199/1496/17, провадження № 51-2631км19) та безпідставно у цьому провадженні постановив на підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 виконувати самостійно.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав, що доводи в касаційній скарзі є обґрунтованими, а тому просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржуються.
Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції, то колегія суддів з урахуванням правового висновку, який міститься у рішенні об`єднаної палати Касаційного кримінального суду (провадження № 51-2631км19), дійшла нижченаведеного висновку.
Статтею 70 КК України визначено підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.
При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне й додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч. 1 ст. 70 КК України).
За цими ж правилами призначається покарання, якщо після ухвалення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому до ухвалення попереднього вироку. У строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України (ч. 4 ст. 70 КК України).