|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 490/7738/19
провадження № 51-473км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Остапука В. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Браїла І. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150020002547, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, жителя цього ж міста ( АДРЕСА_1), зареєстрованого у АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Первомайського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він
08 липня 2019 року в період часу з 13:00 по 14:00 перебуваючи в кабінеті № 4, у приміщенні Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегративних послуг (вул. Потьомкінська, 138-Б в м. Миколаєві) повторно таємно викрав належне ОСОБА_2 майно на суму 3543,47 грн.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 06 листопада 2019 року змінив вирок місцевого суду в частині застосування ч. 1 ст. 76 КК України. На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язав ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цьому уповноваженому органу про зміну місця проживання та роботи. У решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів прокурора зводиться до того, що він не погоджується з рішенням апеляційного суду, прийнятим, на думку прокурора, всупереч положенням ст. 420, ч. 1 ст. 421 КПК України у формі ухвали, з огляду на збільшення цим судом кола обов`язків, які він поклав на засудженого відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 КК України, що призвело до розширення обсягу умов випробування, яких мав дотримуватися засуджений, що, на переконання прокурора, є погіршенням його становища.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав, що доводи в касаційній скарзі є обґрунтованими, а тому просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 438 зазначеного Кодексу при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413, 414 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За змістом ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції, а також у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.