Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 278/679/16-ц
провадження № 61-47160св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: Управління державної міграційної служби України в Житомирській області, Будинкоуправління № 3 Житомирської КЕЧ району, Орган опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, Служба у справах дітей Житомирської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2018 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Управління державної міграційної служби України в Житомирській області, Будинкоуправління № 3 Житомирської КЕЧ району, Орган опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, Служба у справах дітей Житомирської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що у період з 1990 року до 1998 року перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .
У 1993 році їм на підставі ордера було надано для проживання квартиру АДРЕСА_1 .
Після розлучення, а саме з 1998 року, ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_3 переїхали на нове місце проживання, тому з цього часу не проживають за адресою місця реєстрації.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 народила дочку ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочку ОСОБА_5, які також зареєстровані у спірній квартирі, про що він дізнався у будинкоуправлінні.
На його особовий рахунок щодо утримання вказаної квартири на відповідачів нараховуються борги, які вони не сплачують.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2018 року позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 217,80 грн.
Визнаючи ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів того, що позивач чинив їй перешкоди у користуванні спірною квартирою. Також відповідач не зверталася протягом тривалого часу до компетентних органів з вимогами про усунення перешкод у користуванні житлом або щодо неправомірної поведінки позивача.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував висновок Опікунської ради Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 12 грудня 2017 року № 9, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання ОСОБА_3 та її малолітніх дітей такими, що втратили право користування спірною квартирою, оскільки матеріалами справи підтверджуються довготривалі неприязні стосунки дочки та батька, який перешкоджає у її проживанні у спірній квартирі, а в силу життєвих обставин (одна виховує дітей та потерпає від матеріальної скрути) вона не здатна розв`язати питання щодо спірної квартири та привести її у належний санітарний побутовий стан, щоб там могли проживати її малолітні діти, які в силу віку та хворобливого стану здоров`я не можуть знаходитися в умовах, що будуть шкодити їх здоров`ю. Останні роки найвищі інтереси дітей не дозволяють їх матері проживати із ними за місцем реєстрації, щоб не наражати їх на небезпеку, тому ОСОБА_3 із дітьми не проживає у спірному житлі з поважних причин.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови йому у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання ОСОБА_3 та її дітей такими, що втратили право користування спірною квартирою, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, не вказали у чому конкретно, з урахуванням встановлених фактів та обставин справи, будуть порушені права неповнолітніх на користування спірною квартирою, в якій вони не проживали від народження.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з талоном до ордеру № 624, виданого 14 грудня 1993 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як члени сім`ї, мають право на зайняття 2 кімнат в квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою Будинкоуправління № 3 від 11 лютого 2016 року № 178 за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані, зокрема: позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 - колишня дружина позивача, з якою позивач перебував у шлюбі до 07 серпня 1998 року; відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - дочка позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 ; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка відповідача ОСОБА_3 ; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка відповідача ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 19 травня 2017 року № 2629, згідно з даними, які знаходяться у матеріалах інвентаризаційної справи № 568 станом до 31 грудня 2012 року за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поміж інших двох власників, зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: на квартиру, загальною площею 41,6 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
За інформацією Комунальної установи "Центральна дитяча міська лікарня" діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на обліку в дитячій поліклініці № 2 та їм надавалася медична допомога на дому за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з актами обстеження на проживання від 01 серпня 2000 року, від 05 травня 2015 року та від 01 січня 2016 року, складеними уповноваженими особами Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, зі слів сусідів, за адресою: АДРЕСА_1, з 1998 року не проживає його колишня дружина ОСОБА_2, дочка ОСОБА_3 та онука ОСОБА_4, які проживають у місті Житомирі.
Апеляційним судом встановлено, що між батьками склалися неприязні відносини, внаслідок чого виник спір щодо користування спірною квартирою.
Рішенням Житомирського районного суду від 24 червня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні їх позовів про визнання осіб втратившими право користування спірною квартирою.
У 2010 році ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, а у 2008 році - до міліції із заявою про те, що ОСОБА_1 змінив на вхідних дверях замки.
З 2003 року до 2008 року через перешкоди зі сторони батька у користуванні квартирою ОСОБА_3 мала можливість проживати із матір`ю у спірній квартирі періодично, що підтверджується актом від 06 лютого 2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 народила дочку ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочку ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 є одинокою матір`ю, а її родина відноситься до малозабезпечених. Старша дочка ОСОБА_4 є інвалідом дитинства.
Через вчинення батьком перешкод ОСОБА_3 періодично проживала у спірній квартирі до 2016 року, що підтверджується актом від 01 жовтня 2016 року.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 08 грудня 2017 року № 891 та висновку Опікунської ради Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, тобто Органу опіки та піклування за місцем знаходження спірного майна, у сім`ї виник конфлікт, члени спілкуються лише в судових засіданнях, що призвело до неможливості спільного проживання. У квартирі відключений природний газ та не створено належних умов для повноцінного проживання дітей.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали Житомирського районного суду Житомирської області.
22 грудня 2018 року справа № 278/679/16 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).