Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 200/15001/16-ц
провадження № 61-6488св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дніпропетровське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року у складі судді Женеску Е. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів:
Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 14 жовтня 2010 була незаконно порушена кримінальна справа № 65102088 за фактом шахрайських дій щодо ОСОБА_2 за ознакою складу злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України та винесено постанову про проведення обшуку на складах підприємства ТОВ "Дніпро-Будінвест", співвласником і директором якого є ОСОБА_1 .
Обшук був проведений працівниками обласного управління по боротьбі з економічними злочинами, вчинено безлад, знищено майно, вилучено всю комп`ютерну техніку та паперову документацію, відібрано печатку підприємства та штампи. У ході обшуку було вилучено також покрівлю, фурнітуру до неї, та передано на зберігання ОСОБА_2 .
Протоколом від 10 листопада 2010 року ОСОБА_1 оголошено про підозру та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Неодноразово протягом 2010-2011 років приймалися постанови про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, які незаконно скасувалися, а розслідування поновлювалося.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської від 23 липня 2012 року і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 26 березня 2013 року, скасовано постанову від 14 жовтня 2010 року про порушення кримінальної справи № 65102088 і роз`яснено, що таке скасування тягне повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювалися обмеження.
Неодноразові звернення до Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області щодо повернення вилучених під час обшуку будівельних матеріалів не дали результату. Згідно з відповідями органу досудового слідства, дане майно, передане на зберігання потерпілому у кримінальній справі ОСОБА_2, після скасування постанови про порушення кримінальної справи до органу досудового слідства не повернене і наразі місцезнаходження майна невідоме.
Посилаючись на те, що незаконним порушенням кримінального провадження, проведенням обшуку та вилученням майна, оголошення позивачу про підозру та обрання йому запобіжного заходу, неодноразового закриття та поновлення кримінальної справи, необхідності звернення до суду в зв`язку з порушенням прав позивача, незаконного неповернення після закриття справи вилученого під час обшуку майна, йому завдано глибокі душевні страждання, просив суд стягнути на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 1 000 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку коштів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2016 року у справі № 200/18502/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського
МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання і досудового слідства стягнуто на користь позивача вартість незаконно вилученого майна у розмірі
101 262,65 грн. У вказаній справі судом установлено факт незаконного порушення кримінальної справи, незаконного оголошення ОСОБА_1 підозри, незаконного обрання йому запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, незаконного обшуку, вилучення та в подальшому неповернення належного позивачу майна, а тому вказані обставини є такими, що не підлягають доказуванню.
Суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що позивачем доведено факт спричинення йому моральної шкоди не тільки в зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, що принижувало його людську гідність, а й тим, що він, як власник приватного підприємства, директор цього підприємства, отримав негативний вплив на власну ділову репутацію; були розірвані ділові відносини, домовленості, зв`язки; оскільки справа була порушена за фактом шахрайства у його партнерів об`єктивно виник сумнів у добропорядності та чесності його бізнесу, що змусило його докладати багато зусиль для організації свого життя, та доведення своєї невинуватості. Вказані події призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, у зв`язку з чим підлягає стягненню на його користь моральна шкода.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 березня 2019 року Державна казначейська служби України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, до закінчення розгляду справи в касаційному порядку.
У травні 2019 року справа № 200/15001/16-ц надійшла до Верховного Суду.
14 травня 2019 року справу передано судді-доповідачу Сімоненко В. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, повно та всебічно не дослідили обставини, що мають значення для справи, неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та помилково застосували Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Крім того, посилаючись на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2016 року у справі № 200/18502/14-ц як на підставу для стягнення моральної шкоди, суди не звернули належної правової уваги на те, що у зазначеній справі не досліджувалося питання певних процесуальних дій або бездіяльності відповідних органів щодо ОСОБА_1, оскільки справа
№ 200/18502/14-ц стосувалася відшкодування майнової шкоди, а тому вказане судове рішення не може бути покладено в основу висновку про відшкодування моральної шкоди.
Відзив на касаційну скаргу
22 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які не спростовують законних та вмотивованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що між ОСОБА_2 і ТОВ "Дніпро-Будінвест", директором якого є ОСОБА_1, укладено договори підряду від 03 грудня
2007 року щодо будівництва житлового будинку.
02 квітня 2008 року ОСОБА_1 за договором-заявкою № 41/04 придбав будівельні матеріали для покриття даху будинку на загальну суму у розмірі
40 048, 35 грн, що підтверджується виданою йому накладною від 04 квітня
2008 року № 117.
04 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Дніпро-Будінвест" укладено договір відповідального зберігання майна № 1-0404, відповідно до умов якого та акта приймання-передачі № 1 від 04 квітня 2008 року позивач передав на зберігання товариству будівельні матеріали.
14 жовтня 2010 року слідчий Кіровського СВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області порушив кримінальну справу № 65102088 за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 на суму 40 048, 35 грн шахрайським шляхом, тобто за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2010 року задоволено подання слідчого про проведення обшуку за місцезнаходженням ТОВ "Дніпро-Будінвест", директором якого є ОСОБА_1, з метою виявлення майна, яке є об`єктом злочинного посягання, а саме м`якої покрівлі для даху та фурнітури до неї.
Згідно з протоколом обшуку від 15 жовтня 2010 року у ТОВ "Дніпро-Будінвест" проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено, в тому числі, придбане за накладною № 117 від 04 квітня 2008 року майно (м`яку покрівлю для даху і фурнітуру).
Вказані будівельні матеріали передані на зберігання ОСОБА_2, про що той надав схоронну розписку від 15 жовтня 2010 року.
З протоколу від 10 листопада 2010 року про виконання вимог статті 98-2 КПК України суди встановили, що ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.
Постановою слідчого Кіровського СВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 19 листопада 2010 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 припинено у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, проте постановою прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська від 14 березня 2011 року вказана постанова скасована і кримінальна справа направлена до слідчого відділу для подальшого досудового розслідування.
Постановою слідчого Кіровського СВ Кіровського СВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 11 липня 2011 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 повторно припинено у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, проте постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2011 року вказану постанову скасовано і матеріали справи направлено на додаткове розслідування.
Постановою слідчого Кіровського СВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 21 жовтня 2011 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 втретє припинено у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, проте постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2011 року вказану постанову скасовано і матеріали справи направлено на додаткове розслідування.
Також встановлено, що постановою Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 03 липня 2012 року, яка була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2013 року, скасовано постанову слідчого Кіровського СВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України від 14 жовтня 2010 року про порушення кримінальної справи № 65102088 за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 на суму у розмірі 40 048, 35 грн шахрайським шляхом, тобто за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.
Суд дійшов висновку про порушення кримінальної справи за відсутності підстав для цього, що суперечить вимогам статті 94 КПК України 1960 року. Також суд вказав, що набрання цією постановою законної сили має наслідком скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей, а також поновлення прав, на які під час розслідування встановлювались обмеження.
08 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського СВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області із заявою про повернення вилучених під час обшуку матеріальних цінностей, на яку
28 серпня 2012 року та 05 вересня 2012 року отримав відповіді щодо неможливості їх повернення у зв`язку з наявністю між ним і ОСОБА_2, у якого будівельні матеріали фактично знаходяться, цивільного спору щодо права власності на них.