Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 1326/10493/12
провадження № 61-7607св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Слесарчук Ростислав Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року у складі судді Левик Я. А. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Слесарчука Ростислава Сергійовича,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст обставин справи
ОСОБА_1 звернувся із скаргою про визнання дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Слесарчука Р. С. неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 36554592 від 31 грудня 2015 року.
Заявник посилався на те, що 20 лютого 2017 року він отримав оскаржувану постанову. Вважає, що така суперечить пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження підлягає закінченню лише у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2017 року у складі судді Мартинишиної М. О. скаргу задоволено. Визнано дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Слесарчука Р. С. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 36554592 від 31 грудня 2015 року неправомірними та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Слесарчука Р. С. про закінчення виконавчого провадження ВП № 36554592 від 31 грудня 2015 року.
Задовольняючи скаргу місцевий суд виходив з того, що дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", вчинені не в повному обсязі, а оскаржувана постанова є передчасною.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2017 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом клопотання (заява) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав пропуску такого протягом 30 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (11 серпня 2017 року) та на час винесення ухвали не подана.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2018 року Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу не врахував того, що оскаржувана ухвала від 06 квітня 2017 року була отримана Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області 12 квітня 2017 року та в подальшому була передана державному виконавцю, який є суб`єктом оскарження та отримана ним 19 квітня 2017 року. Апеляційну скаргу було підписано та передано на відправку до відділу документообігу 24 квітня 2017 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Проте, у зв`язку із значним навантаженням, апеляційну скаргу було надіслано лише 27 квітня 2017 року, про зазначену обставину йшлося і в заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Франківського районного суду м. Львова.
Згідно з розпорядженням від 13 квітня 2020 року № 1021/0/226-20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями та рішенням зборів суддів касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" призначено повторний автоматизований розподіл судових справ за касаційними провадженнями. Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2017 року апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2017 року, подана 27 квітня 2017 року була залишена без руху, оскільки така містила ряд недоліків. Одним із них було необґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, тобто без зазначення поважності причин пропуску такого. Ухвалою було надано особі, що подала скаргу строк на подання заяви (клопотання) про поновлення їй строку на апеляційне оскарження ухвали із зазначенням поважних підстав пропуску такого протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання вимог вищевказаної ухвали Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області подано клопотання про поновлення строку у якому просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, оскільки оскаржувана ухвала отримана Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області 12 квітня 2017 року та в подальшому передана державному виконавцю 19 квітня 2017 року, що підтверджується відміткою про отримання в журналі реєстрації вхідної кореспонденції. Таким чином, державний виконавець, який є суб`єктом оскарження згідно норм ЦПК отримав копію оскаржуваної ухвали 19 квітня 2017 року.
Зазначав, що останнім днем подачі апеляційної скарги на ухвалу є 24 квітня 2017 року. Саме цього дня підписано апеляційну скаргу та передано для відправки до відділу документообігу Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Однак, у зв`язку із значним службовим навантаженням на відділ документообігу Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відправку апеляційної скарги здійснено лише 27 квітня 2017 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).