Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 501/5213/13-ц
провадження № 61-21849св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Дубінчук Жанни Михайлівни на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2014 року у складі судді Пушкарського Д. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 04 лютого 2015 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Ісаєвої Н. В., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого володіння та стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 29 квітня 2010 року він передав відповідачу грошові кошти в сумі 160 000 грн за придбання автомобіля марки "VOLVO", модель "F12", 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що сторони підписали договір від 29 квітня 2010 року і ОСОБА_2 власноруч написав розписку та надав нотаріально посвідчену довіреність на право управляти (користуватися), здавати в найм, обміняти, продати автомобіль. Відповідач не передав йому зазначений автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а договір від 29 квітня 2010 року є нікчемним та не створює будь-яких правових наслідків, так як його укладено без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема без попереднього зняття автомобіля з реєстраційного обліку у зв`язку з його відчуженням. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 160 000 грн та судові витрати.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 160 000 грн та судові витрати в розмірі 2 080,10 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що сторонами не було дотримано форми та порядку укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, а зміст та умови укладеного між сторонами договору від 29 квітня 2010 року не відповідають вимогам закону, що має наслідком його нікчемність. Відповідач безпідставно отримав від позивача грошові кошти в сумі 160 000 грн, тому вони підлягають поверненню відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2014 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У лютому 2015 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дубінчук Ж. М. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справкасаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 04 лютого 2015 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів і не звернули уваги на те, що грошові кошти ОСОБА_2 отримав на виконання укладеного між сторонами договору, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини першої статті 1212 ЦК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2015 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Іллічівського міського суду Одеської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27 квітня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
19 вересня 2018 року до Верховного Суду з Іллічівського міського суду Одеської області надійшла справа № 501/5213/13-ц.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 29 квітня 2010 року сторони підписали договір купівлі-продажу автомобіля, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив за 160 000 грн автомобіль марки "VOLVO", модель "F12", 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 5 зазначеного договору для самостійного зняття з обліку та переоформлення на ім`я покупця свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу продавцем ОСОБА_2 складено довіреність на розпорядження автомобілем.
Згідно з розпискою від 29 квітня 2010 року відповідач отримав від позивача гроші в сумі 160 000 грн за купівлю-продаж автомобіля марки "VOLVO", модель "F12", 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За довіреністю від 29 квітня 2010 року, посвідченою приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мірошниченко Н. М., зареєстрованою в реєстрі за № 601, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником, в тому числі під час продажу належного йому автомобіля марки "VOLVO", модель "F12", 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Довіреність видана строком на три роки з правом передоручення та дійсна до 29 квітня 2013 року.
На запит місцевого суду листом Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування міста Іллічівськ та Овідіопольського району Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 28 березня 2014 року № 7/3543 повідомлено, що станом на 28 березня 2014 року сідловий тягач марки "VOLVO", модель "F12", реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 на підставі біржової угоди від 15 серпня 2007 року № гр.-092503.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки відповідних договорів.
Згідно з положеннями зазначених нормативно-правових актів продаж транспортного засобу, який має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Відповідно до абзацу першого пункту 33 Поряду № 1388 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також кольору або марки транспортного засобу внаслідок переобладнання чи заміни двигуна або кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Пунктом 42 Поряду № 1388 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв`язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: "Транспортний засіб знято з обліку для реалізації в межах України".
Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.