ПОСТАНОВА
Іменем України
27 квітня 2020 року
Київ
справа №140/804/19
адміністративне провадження №К/9901/33328/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому заcіданні касаційну скаргу Волинської митниці ДФС
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року (суддя Ксензюк А.Я.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (головуючого суддя :Запотічний І.І., судді: Довга О.І., Матковська З.М.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Волинської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Волинської митниці ДФС (надалі також - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 21 січня 2019 року № UA209000/2019/000066/2.
В обґрунтування позову зазначив, що під час проходження процедури митного оформлення товарів ним підтверджено митну вартість ввезеного транспотного засобу документами згідно з пунктами 3, 4, 5 частини другої та пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України (надалі також - МК України), подані документи не мали розбіжностей у числових значеннях.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14 лютого 2019 року №UA205020/2019/000109/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Волинської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 лютого 2019 року №UA205010/2019/02051.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того подані до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості спірного транспортного засобу у розмірі 8 000 Євро, а відповідач належними та допустимими доказами не довів неправильність заявленої митної вартості.
Суд апеляційної інстанції, вказуючи про необґрунтованість апеляційної скарги, також відхилив доводи відповідача про те, що спір між сторонами вичерпано.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 скасувати та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити повністю.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач зазначив, що оскільки декларантом подано документи, які не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, митниця з дотриманням положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України мала законне право вимагати документи, визначені вказаною статтею для підтвердження заявленої декларантом митної вартості.
Також відповідач вважає помилковими висновки про те, що рішення про коригування митної вартості не містило наявну у митного органу інформацію щодо митної вартості ідентичних або подібних товарів.
Крім того, скаржник посилаючись на позицію Верховного Суду у справі №816/2396/17 вважає, що позивач фактично погодився із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначених органом доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості товару, вказавши їх у новій митній декларації, а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації.
2.2. Доводи позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на помилковість позиції відповідача, посилається на те, що рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального законодавства.
Позивач вказує на те, що ним до митного оформлення транспортного засобу документи містили всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості автомобільного засобу, що ввозився на митну територію України.
Позивач також вважає, що навіть при умові того, що у Волинської митниці ДФС були сумніви у достовірності заявленої ОСОБА_1 митної вартості автомобіля, вони підлягали перевірці шляхом направлення запитів закордонним митним органам щодо підтвердження вартості автомобіля.
Крім того наголошує на тому, що позивач безпідставно посилається на позицію Верховного Суду, що наведена у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №816/2396/17, оскільки обставини у справі за його позовом відмінні, від тих, що бути предметом касаційного перегляду у 2018 році.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 11 лютого 2019 року ОСОБА_1 у компанії Bonatz Futomobile Gmbh, Bardowick (Німеччина) придбано транспортний засіб легковий автомобіль марки AUDI, модель Q5, 2013 року виготовлення вартістю 8 000 Євро.
З метою вивезення придбаного автомобіля за межі Європейського Союзу продавцем було оформлено вантажну митну декларацію MRN 19DE523000314698Е2.
14 лютого 2019 року декларантом СП ТОВУкраїна з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС митної декларації №UA205010/2019/002077, у якій митна вартість товару була визначена за фактурною ціною, яка зазначена в документах про купівлю транспортного засобу.
Згідно з обставинами, що встановлені судами попередніх інстанцій, декларантом до фактурної вартості автомобіля в розмірі 8 000 євро (245 027,20 грн.) додано суму витрат на дозаправку автомобіля при транспортуванні його в Україну в розмірі 60 Євро (1 837,20 грн.) та зазначено його митну вартість на рівні 246 864,90 грн. При цьому декларантом сплачені митні платежі в розмірі 92 756,58 грн.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме копії рахунку від 11 лютого 2019 року RG-№13240, квитанції про оплату від 11 лютого 2019 року.
За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема, щодо перевірки поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів; контролю правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; проведення митного огляду транспортного засобу; забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що митна вартість товару, визначена позивачем, нижча митної вартості ідентичних товарів.
З урахуванням наведеного декларанту запропоновано в 10-денний термін подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договори, (угоди, контракти) з третіми особами, пов`язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, пов`язаних з виконанням умов договору; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору; виписки з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця; висновки про вартість та якісні характеристики оцінювального товару; каталоги, специфікації, технічну документацію виробника товару; інші додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
8 лютого 2019 року декларант повідомив відповідача про відсутність додаткових документів, які підтверджують митну вартість.
У зв`язку з ненаданням позивачем підтверджуючих документів 14 лютого 2019 року відповідачем прийнято рішення №UA205020/2018/000109/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з графою 30 якого визначено митну вартість автомобіля у розмірі 15 900 Євро (замість 8 000 Євро, що була заявлена декларантом). У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2018/02051. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості у відповідності до рішення про визнання митної вартості від 14 лютого 2019 року №UA205020/2018/000109/2 .
Товар було випущено у вільний обіг згідно з митною декларацією від 14 лютого 2019 року №UA205020/2019/002111 без надання гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України. При цьому, позивачем доплачено митні платежі в розмірі 76 815,68 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Згідно з статтею 248 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).