ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №825/2013/17
адміністративне провадження №К/9901/54451/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 825/2013/17
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року (прийняту у складі головуючого судді - Дякова В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді: - Бужак Н.П., Костюк Л.О.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 29.12.2014 № 447 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника СВ Антрацитівського МВ ГУМВС України у Луганській області за п. 64 є (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- визнати противоправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 29.12.2014 № 4170 в частині застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника СВ Антрацитівського МВ ГУМВС України у Луганській області майора міліції ОСОБА_1 ;
- поновити майора міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника СВ Антрацитівського МВ ГУМВС України у Луганській області з 30.12.2014;
- зобов`язати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області у особі ліквідаційної комісії виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2014 по день ухвалення рішення у справі.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звільнення позивача з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області є протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, вказує на те, що у нього були поважні причини неприбуття до місця тимчасової дислокації ГУ МВС України у Луганській області у липні 2014 року, оскільки виїзд з зони тимчасово не підконтрольній владі України був неможливим. Крім того, батьки позивача хворіли на тяжку хворобу, і не мав морального права покинути їх.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не наведено доказів поважності неприбуття до місця тимчасової дислокації ГУМВС України у Луганській області та доказів інформування ГУМВС України у Луганській області про причини неприбуття, а також факт відсутності на роботі за період з липня 2014 року до 2017 року.
5. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що твердження позивача про те, що його батьки, які проживають не непідконтрольній території Луганської області, не мали можливості самостійно рухатися у зв`язку із хворобою та потребували стороннього догляду, у зв`язку із чим він не зміг прибуття до місця тимчасової дислокації ГУМВС України у Луганській області, не підтверджені та не обґрунтовані.
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що про необхідність прибуття для подальшого проходження служби за місцем тимчасової дислокації ГУМВС України у Луганській області, позивач знав, а шляхом наведення причин неможливості прибуття, зазначених у позові, намагається виправдати свою поведінку.
7. Крім того, суди виходили з того, що під час проведення службового розслідування відібрати пояснення та ознайомити позивача з дисциплінарним наказом не виявлялось можливим, у зв`язку з тим, що він був відсутній за місцем тимчасової дислокації ГУМВС України у Луганській області. Про місце свого перебування керівництво Головного управління позивач не повідомляв. Також дотримання порядку проведення службового розслідування підтверджено наявними в матеріалах справи документами, а саме: наказом на призначення та проведення службового розслідування, висновком, актом про невихід на роботу
8. Судами попередніх інстанцій звернено увагу на те, що позивач не надав відомості, де він знаходився на протязі трьох з половиною років, чому раніше не звертався до ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області. Крім того, враховано факт пасивної поведінки позивача та, фактично, допущення ним бездіяльності щодо повідомлення будь-якого підрозділу органів внутрішніх справ України щодо свого місцезнаходження та бажання продовжити службу в лавах органів внутрішніх справ, зберігаючи вірність присязі та захищаючи суверенітет та цілісність України, мирного населення протягом значного відрізку часу.
9. Також суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи позивача про те, що судом першої інстанції не розглянуто доповнення до позову, оскільки встановлено, що позивачем подано до суду першої інстанції доповнення до адміністративного позову лише 12.02.2018, що підтверджується відбиток штемпеля вх.№3229/18, тобто, після закінчення підготовчого засідання у справі, а тому відмова суду першої інстанції у прийнятті доповнень до позову ґрунтується на вимогах чинного процесуального законодавства.
10. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що невиконання позивачем службових обов`язків з липня 2014 року по день звільнення підтверджується висновками службового розслідування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
11. Позивачем 20.06.2018 подано касаційну скаргу.
12. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, прийняти нову постанову, якою позовні вимог задовольнити.
Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції
13. Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018.
14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2018 для розгляду справи № 825/2013/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Білоус О.В.:, судді: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04.06.2019 №597/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В.
16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 для розгляду справи № 825/2013/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до попереднього касаційного розгляду.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
18. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
19. Позивач вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у прийнятті та розгляді доповнення до позовної заяви, сторони провадження було позбавлено права на судові дебати, також судом першої інстанції не розглянуто позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заробітної плати за період з липня 2014 року по 29.12.2014.
20. Скаржник вказує на те, що у справі наявні докази неможливості його виїзду з зони тимчасово не підконтрольній владі України у 2014 році. Також позивачу не було відомо про місце дислокації ГУМВС України у Луганській області, і представник відповідача не надав будь-яких доказів того, що йому було доведено наказ про прибуття до нового місця дислокації ГУМВС України у Луганській області.
21. Позивач зазначає, що відповідачем грубо порушено порядок проведення службового розслідування щодо нього, а також не направлено поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки.
22. Крім того, позивач вказує, що увесь час після виходу у відпустку з 25.06.2014 по 15.06.2016, а далі з 18.06.2016 по 12.08.2017 знаходився на території окремих районів Луганської області, які тимчасово не підконтрольні українській владі, і за межі України не виїжджав.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
23. Позивач з 25.08.1993 проходив службу в органах внутрішніх України.
24. З 04.09.2012 позивач займав посаду заступника начальника СВ Антрацитівського МВ ГУМВС України у Луганській області, на яку призначений згідно з наказом ГУ МВС України у Луганській області №298 від 04.09.2012.
25. Позивачу 25.06.2014 надано чергову відпустку за 2014 рік тривалістю 45 діб.
26. З 19.05.2014, після захоплення адміністративної будівлі ГУМВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями самопроголошеної "Луганської народної республіки" тимчасовим місцем дислокації Головного управління МВС України у Луганській області було визначено м. Сватове Луганської області.
27. На офіційному веб-сайті МВС України (mvs.gov.ua) 04.07.2014 розміщено звернення колегії МВС України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, згідно якого всі працівники органів та підрозділів внутрішніх справ ГУМВС України у Луганській області були зобов`язані прибути до м. Сватове Луганської області.
28. З 04.08.2014 року відповідно до наказу ГУМВС України у Луганській області від 31.07.2014 року №1363 ГУМВС України у Луганській області передислоковано до м. Сєвєродонецьк Луганської області.
29. Наказом начальника ГУМВС України у Луганській області від 27.12.2014 №4165 призначено службове розслідування, на підставі Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС України від 12.03.2013 №230, за фактом неприбуття до місця тимчасової дислокації ГУМВС України у Луганській області деяких працівників ОВС області, у тому числі і позивача.
30. За результатами висновку службового розслідування, затвердженого 29.12.2014 ГУМВС України у Луганській області видано наказ від 29.12.2014 №4170 "Про покарання окремих співробітників ГУМВС України у Луганській області".
31. Вказаним наказом, за грубе порушення службової дисципліни, вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ігнорування вимог наказу МВС України від 22.02.2012 №155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України", що виразились у невиході на службу без поважних причин під час проведення АТО, ігнорування вимог керівництва щодо належного виконання службових обов`язків, майора міліції ОСОБА_1, заступника начальника СВ Антрацитівського МВ ГУ МВС України у Луганській області, звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 "є" (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
32. Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та на виконання вимог наказу від 29.12.2014 №4170 прийнято наказ від 29.12.2014 №447 о/с "По особовому складу", згідно з яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас збройних сил України (з постановленням на військовий облік) за п.64 "є" (за порушення дисципліни).
33. Відповідно до довідки від 21.08.2017 №0000304525 позивача взято на облік, як внутрішньо переміщену особу.
34. Позивач 23.09.2017 звернувся з запитом до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області з визначення його статусу відносно МВС України.
35. Позивачем 18.11.2017 отримано відповідь на вказаний запит, у якому повідомлялось про те, що наказом ГУМВС України у Луганській області від 29.12.2014 №447 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на виконання вимог наказу ГУМВС від 29.12.2014 №4170. Крім того, позивачу також надіслано копію витягу з наказу №447 о/с від 29.12.2014.
36. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
37.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Закон України "Про міліцію".
38.1. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
38.2. Стаття 1. Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
38.3. Стаття 2. Основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов`язків.
38.4. Стаття 18. Проходження служби в міліції.
Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
38.5. Стаття 25. Відповідальність працівників міліції
Працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.