ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №420/3757/19
адміністративне провадження №К/9901/2227/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Жука А. В.,
суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/3757/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року (прийняте у складі - головуючий суддя Токмілова Л.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Шевчук О.А.; суддів - Бойка А.В., Федусика А.Г.) у справі №420/3757/19
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області № 112 від 13.06.2019 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. В обґрунтування позову зазначає, що у травні 2019 року він звернувся до Управління з питань шукачів притулку та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про звернення за захистом в Україні, проте відповідачем протиправно відмовлено в оформлені документів позивача для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі наказу № 112 від 13.06.2019 у відповідності з яким на підставі п. 6 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"
Позивач вважає, що Наказ Головного управління ДМС в Одеській області № 112 від 13.06.2019 є необґрунтованим та незаконним, оскільки це рішення приймалося без урахування та без дослідження всіх обставин, які мають юридичне значення і стосуються справи.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що надані позивачем відомості дають можливість стверджувати, що до управління міграційної служби він звернувся не з метою отримання міжнародного захисту, а виключно в пошуках шляхів легалізації. Позивач не обґрунтовує існування фактів загроз життю, безпеці чи свободі в країні своєї громадської належності через побоювання застосування щодо нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує людську гідність поводження чи покарання.
Встановлено, що позивач не зазнавав переслідувань за ознаками раси, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи, а з особової справи №2019OD0100 встановлено, що позивач не був членом жодних політичних, релігійних, громадських або військових організацій, а на території Батьківщини у позивача не виникало жодних конфліктів з представниками антидержавних формувань.
5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріалами справи встановлено, що за захистом в Україні позивач звернувся лише в травні 2019 року, а прибув в України у 2008 році, тобто після 11 років проживання на території України, в тому числі 8 років нелегального перебування. Зважаючи на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо незацікавленості позивача в питанні найшвидшого отримання будь-якої форми захисту, а також те, що звернення позивача обумовлено пошуком кращого життя та бажанням отримати документ для легального перебування в Україні.
6. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що позивачем порушено приписиабзацу 1 ч. 5 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" відповідно до яких особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких він не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаним біженцем в України або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до закінчення строку перебування на території України.
7. Судами також встановлено, що позивач оформив новий паспортний документ гр. Камерун в 2016 році. Згідно отриманих пояснень, відповідно додаткового протоколу співбесіди від 13.06.2019, в 2016 році у м. Києві позивачем було здійснено звернення до представників Посольства Камерун у м. Москва із відповідною заявою про отримання нового паспортного документу. Оформлення відбулось на підставі ксерокопії старого паспортного документу, фотокартки позивача та дактилоскопії. Зі слів особи, жодних проблем із оформленням нового паспортного документу у нього не виникало. Позивач чітко вказав, що оформлення нового паспортного документу було здійснено задля підтвердження громадянства дитини, що в подальшому надасть змогу позивачу легалізувати власне перебування на території України.
Таким чином, незважаючи на потребу в міжнародному захисті та висловлене побоювання повертатись на Батьківщину, спостерігається елемент усвідомленого продовження позивачем подальшого користування захистом своєї країни.
8. Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем при прийнятті рішення проведено збір та аналіз інформації про країну походження, про особу заявника, за наслідками перевірки якої не встановлено наявність фактичних доказів того, що побоювання позивача стати жертвою переслідувань в країні походження є реальними, що свідчить про обґрунтованість прийнятого наказу про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання позивача біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.
9. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій враховано правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 14.03.2018 по справі №820/1502/17, згідно якої значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту свідчить про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань.
10. Також суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що інформація по країні походження не підтверджує наявність у позивача цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань у разі повернення до Камеруну, оскільки ні він, ані його родичі, не мають відношення до політичної, наукової або студентської спільноти Республіки Камерун, крім того позивач не має жодного відношення до вказаного ним конфлікту в заяві про звернення за захистом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. ОСОБА_1 17.01.2020 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
12. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу: - скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наявність інформації про країну походження, не врахували, що позивач виїжджав із країни походження через побоювання за своє життя та здоров`я, та не підпадає під визначення, перелічені в п. 6 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-УІ, на який відповідач посилається, тобто у позивача наявні умови, зазначені п.13 ч. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-УІ, і саме тому заява позивача про звернення за захистом в Україні не може вважатися необгрунтованою.
14. Крім того, скаржник зазначив, що відповідачем не було надано відповідну оцінку фактам, які були повідомлені позивачем під час протоколів співбесід.
15. Також скаржник наголошує, що у випадку його повернення до країни походження, він може стати жертвою невибіркового насильства у ситуації внутрішнього збройного конфлікту, що підтверджується інформацією з країни походження, а тому відповідно до п. 6 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-УІ відповідач не мав права приймати рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
16. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянином Республіки Камерун, згідно паспортних документів позивача серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2, місцем народження позивача зазначено - м. Дуала, яке належить до Прибережного регіону. Позивач останні 4 роки перед виїздом проживав у зазначеному місті. Позивачем додатково зазначено, що у м. Дуала проживає франкомовне населення, а він сам та його сім`я належить до франкомовного населення.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до Конституції Камеруну, офіційними та рівними по своєму значенню являються англійська та французька мови. Також, усі закони країни також публікуються відповідно на англійській та французькій мовах.
19. Також з особової справи №2019OD0100 вбачається, що позивач не був членом жодних політичних, релігійних, громадських або військових організацій. На території Батьківщини у позивача не виникало жодних конфліктів з представниками антидержавних формувань.
20. Позивач 10.11.2008 легально вибув з Республіки Камерун, після чого, ним було здійснено в`їзд на територію України авіасполученням Дуала (Камерун) - Лагос (Нігерія) - Стамбул (Туреччина) - Київ "Бориспіль" (Україна). В транзитних пунктах Лагос (Нігерія) та Стамбул (Туреччина) позивач перебував протягом 6 годин.
21. Державний кордон України перетнув легально, на підставі паспортного документу гр. Камеруну та оформленої студентської одноразової візи типу "О". Починаючи з 11.11.2008, позивач жодних виїздів за межі України не здійснював.
22. Після прибуття в Україну позивач вступив на факультет інформацій, радіоелектроніки та наносистем Вінницького національного технічного університету в листопаді 2008 року, де навчався протягом 2-х років. Навчання не закінчив у зв`язку з тим, що у сестри позивача, яка фінансувала його навчання, виникли фінансові труднощі.
23. Позивачем у 2016 році був оформлений новий паспортний документ гр. Камерун. Згідно отриманих пояснень, відповідно додаткового протоколу співбесіди від 13.06.2019, в 2016 році у м. Києві позивачем було здійснено звернення до представників Посольства Камерун у м. Москва із відповідною заявою про отримання нового паспортного документу. Оформлення відбулось на підставі ксерокопії старого паспортного документу, фотокартки позивача та дактилоскопії.
24. У травні 2019 року позивач звернувся до Управління з питань шукачів притулку та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про звернення за захистом в Україні.
25. Наказом відповідача № 112 від 13.06.2019 на підставі п. 6 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" йому відмовлено в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
26. Про прийняте рішення позивача було проінформовано шляхом направлення повідомлення від 13.06.2019 № 5/1-172, що отримано позивачем 19.06.2019.
27. Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
28. Ухвалою Верховного Cуду від 30.01.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі №420/3757/19.
29. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 для розгляду справи № 420/3757/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
30. Ухвалою судді Верховного Суду дану від 27.04.2020 адміністративну справу призначено до попереднього касаційного розгляду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції на час виникнення спірних правовідносин)
31. Конституція України.
31.1. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
32.1. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
32.2. Згідно із пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 вказаного Закону біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;