ПОСТАНОВА
Іменем України
27 квітня 2020 року
Київ
справа №140/1932/19
адміністративне провадження №К/9901/29012/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, постановлену суддею Дмитруком В.В., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст обставин справи
1. 18 червня 2019 року громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення Державної міграційної служби України від 13 травня 2019 року №183-19 про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов`язання відповідача визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 червня 2019 року зазначену позовну заяву залишив без руху. Надав позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання доказів поважності причин його пропуску, а також суд звернув увагу позивача на правильність формулювання позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити дії.
3. Отримавши 27 червня 2019 року копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 02 липня 2019 року подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про поновлення строків.
4. Ухвалою від 08 липня 2019 року Волинський окружний адміністративний суд вказану позовну заяву повернув позивачеві.
5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, викладені позивачем у новій редакції клопотання про поновлення строку звернення до суду, вже досліджувалися судом та їм надана оцінка в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а тому вони не можуть бути визнані поважними і не є підставами для поновлення строку звернення до суду. Також суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на неознайомлення його з порядком оскарження рішення відповідача, оскільки повідомлення Управління Державної міграційної служби України у Волинській області від 27 травня 2019 року №12 відповідає вимогам законодавства.
6. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року - без змін.
8. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позов подано після закінчення строків, установлених законодавством, а наведені позивачем підстави пропущення строку звернення до суду є неповажними.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для поновлення строку звернення з адміністративним позовом, на думку скаржника, є помилковими та необґрунтованими, оскільки наведені підстави пропущення строку звернення до суду є поважними. Скаржник указує на те, що текст повідомлення від 27 травня 2019 року №12 про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, викладений лише українською мовою, якою він не володіє, а також він не має спеціальних знань з національного та міжнародного законодавства і не був ознайомлений з порядком оскарження рішення відповідача. Скаржник зазначає про те, що не мав змоги вчасно підготувати позов без належної юридичної консультації та послуг перекладача. У касаційній скарзі містяться посилання на статтю 55 Конституції України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини. Також звернуто увагу на те, що відмова у доступі до суду може бути наслідком примусового повернення позивача до країни походження - Афганістану, що є прямим порушенням статті 33 Конвенції про статус біженців.
ІІІ. Позиція інших учасників справи
11. Державною міграційною службою України подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони, на думку відповідача, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ІV. Рух справи у суді касаційної інстанції
12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
13. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 27 квітня 2020 року.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
14. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
15. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
16. Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08 липня 2011 року №3671-VI (далі - Закон №3671-VI) рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.