ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №814/576/17
адміністративне провадження №К/9901/37497/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №814/576/17
за позовом Приватного акціонерного товариства "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Біоносенка В.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, постановлену в складі: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Приватне акціонерне товариство "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" (далі - ПрАТ "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області (далі - ГУ ДКСУ в Миколаївській області, відповідач) з вимогами:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 квітня 2016 року у справі №915/305/16 про стягнення боргу в сумі 1058898,80 грн і наказу Господарського суду Миколаївської області від 25 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 05 квітня 2016 року в справі №915/325/16 про стягнення боргу в сумі 1203288,80 грн і наказу Господарського суду Миколаївської області від 22 квітня 2016 року;
1.2. зобов`язати відповідача негайно виконати рішення Господарського суду Миколаївської області за наказами від 05 квітня 2016 року №915/325/16 та від 25 квітня 2016 року №915/305/16 і надати звіт до Миколаївського окружного адміністративного суду про виконання рішення суду.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідачем тривалий час не виконуються рішення Господарського суду Миколаївської області.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 05 квітня 2016 року Господарський суд Миколаївської області прийняв рішення в справі №915/325/16, яким вирішив стягнути з Управління житлово-комунального господарства Миколаївської ОДА на користь ПАТ "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" заборгованість у розмірі 1204288,80 грн.
4. 11 квітня 2016 року Господарський суд Миколаївської області прийняв рішення в справі №915/305/16, яким вирішив стягнути з Управління житлово-комунального господарства Миколаївської ОДА на користь ПАТ "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" заборгованість у розмірі 1058898,80 грн.
5. 29 квітня 2016 року ПАТ "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" звернулося до ГУ ДКСУ в Миколаївській області із заявами про виконання наказів Господарського суду Миколаївської області в справах №915/325/16 і №915/305/16.
6. 10 травня 2016 року ГУ ДКСУ в Миколаївській області направило Управлінню житлово-комунального господарства Миколаївської ОДА запити №07.2-08/3/3547 і №07.2-08/3/3555 щодо надання інформації про рахунки, коди програмної класифікації видатків та кредитування та коди економічної класифікації видатків бюджету, за якими буде здійснюватися безспірне списання коштів на виконання рішень суду в справах №915/325/16 і №915/305/16.
7. 12 травня 2016 року ГУ ДКСУ в Миколаївській області направило Управлінню житлово-комунального господарства Миколаївської ОДА вимоги №07.2-08/3/3610 і №07.2.- 08/3/3611 щодо необхідності вжиття заходів для виконання судових рішень.
8. Стверджуючи про протиправну бездіяльність ГУ ДКСУ в Миколаївській області під час виконання судових наказів в справах №915/325/16 і №915/305/16, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
9.1. визнано протиправною бездіяльність ГУ ДКСУ в Миколаївській області щодо виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 квітня 2016 року в справі №915/305/16 про стягнення 1058898,80 грн боргу, і наказу Господарського суду Миколаївської області від 25 квітня 2016 року; рішення Господарського суду Миколаївської області від 05 квітня 2016 року в справі №915/325/16 про стягнення 1203288,80 грн боргу і наказу Господарського суду Миколаївської області від 22 квітня 2016 року.
9.2. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
10. Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що за умови необхідності виділення додаткових коштів державного бюджету для забезпечення виконання рішення суду, територіальний орган ДКС України має у строк, що не перевищує десяти днів з дня надходження виконавчих документів, звернутися до Міністерства фінансів України з пропозицією внести відповідні зміни до Закону України "Про Державний бюджет України".
11. Водночас, незважаючи на те, що обсяг відповідних призначень Державного бюджету України не дозволяє виконати рішення судів в справах №915/325/16 і №915/305/16, ГУ ДКСУ в Миколаївській області з пропозиціями до Міністерства фінансів України не зверталося, чим допустило протиправну бездіяльність.
12. В частині вимог про зобов`язання відповідача виконати рішення суду в справах №915/325/16 і №915/305/16 суди попередніх інстанцій зазначили, що в разі невиконання судового рішення, позивач (стягувач) має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та Кодексом адміністративного судочинства України. Водночас невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняте нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
14. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що до повноважень ГУ ДКСУ в Миколаївській області як територіального органу Державної казначейської служби належить виключно проведення безспірного списання коштів з рахунків боржників, за умови їхньої наявності.
15. Водночас у випадку відсутності на рахунках боржника коштів, за рахунок яких може бути проведене безспірне списання, територіальний орган казначейства передає виконавчий документ до Державної казначейської служби України для виконання відповідно до бюджетної програми КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".
16. Відповідач доводить, що саме Державна казначейська служба України уповноважена звертатися до Міністерства фінансів України з відповідними пропозиціями про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України" в частині збільшення видатків за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".
17. З урахуванням викладеного відповідач уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про протиправну бездіяльність ГУ ДКСУ в Миколаївській області.
18. Позивач правом подати заперечення (відзив) на касаційну скаргу не скористався.
19. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
20. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
21. 13 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
22. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.
23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 16 січня 2020 року, у зв`язку із унесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палатах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
24. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
25. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
27. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
28. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
30. Водночас, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
31. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
32. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їхнього виконання встановлюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).
34. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
35. Згідно з частиною першою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
36. Частиною другою статті 3 Закону №4901-VI установлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, установлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.