ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №805/2408/17-а
адміністративне провадження №К/9901/23326/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №805/2408/17-а
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Донецької митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді та стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Донецької митниці ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Голубової Л.Б., суддів Давиденко Т.В., Смагар С.В., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, відповідач-1), Донецької митниці ДФС (далі - відповідач-2) із вимогами про:
1.1 визнати протиправною бездіяльність ДФС із поновлення та допуску до служби до Донецької митниці ДФС України старшого інспектора ОСОБА_1, що призвело до його вимушеного прогулу з поважної причини та лише з вини відповідача;
1.2. стягнути заборгованість заробітної плати за час вимушеного прогулу за період із 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року в розмірі 11062,20 грн;
1.3. стягнути з ДФС на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн у зв`язку з порушенням ДФС права на службу, свобод та інтересів ОСОБА_1 та через нелюдське поводження до нього.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням суду в справі №2а/0570/23050/11 його було поновлено на посаді головного інспектора митного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці Державної митної служби України, однак станом на 30 квітня 2017 року це рішення суду не було виконано.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №2а/0570/23050/11 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ДФС, Донецької митниці ДФС про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на службі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу:
3.1. визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України від 25 квітня 2008 року №665-к у частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора митного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці Державної митної служби України;
3.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора штатного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці з 30 квітня 2008 року;
3.3. стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з квітня 2008 року по квітень 2009 року в розмірі 31501,80 грн.
3.4. У частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць у розмірі 2625,15 грн судове рішення звернено до негайного виконання.
4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в справі №2а/0570/23050/11 скасовано в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 382014,64 грн за період із 30 квітня 2008 року по 04 серпня 2016 року.
4.1. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року в справі №2а/0570/34050/11 залишено без змін.
5. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в справі №805/4673/16-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, з відповідача стягнуто середній заробіток у зв`язку із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі з 05 серпня 2016 року по 01 лютого 2017 року.
6. Водночас станом на 30 квітня 2017 року постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №2а/0570/23050/11 у частині поновлення ОСОБА_1 на службі не виконана.
7. Посилаючись на затримку виконання рішення суду в справі № 2а/0570/23050/11 у частині поновлення на роботі, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення середньої заробітної плати за час такої затримки за період із 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 05 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
8.1. стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період із 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року в розмірі 11062,20 грн;
8.2. у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
9. Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно, незалежно від наміру його оскарження. Невиконання судового рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби має наслідком настання передбаченої статтею 236 Кодексу законів про працю України відповідальності у вигляді виникнення обов`язку виплатити особі, яку несвоєчасно поновлено на посаді, середній заробіток за увесь час такої затримки.
10. Установивши, що рішення у справі № 2а/0570/23050/11 у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 станом на 30 квітня 2017 року виконано не було, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на передбачені статтею 236 Кодексу законів про працю України виплати.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. У касаційній скарзі відповідач-2, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
12. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач-2 зазначив, що вимоги позивача не могли розглядатися в окремому позовному провадженні, адже вони безпосередньо стосуються виконання судового рішення в справі №2а/0570/23050/11, у зв`язку з чим мали б розглядатися в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, механізм якого передбачений у статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
13. Відповідач-2 наголошує на тому, що не міг своєчасно поновити позивача на посаді у зв`язку з вадами судового рішення в справі №2а/0570/23050/11, адже вказаним рішенням позивача поновлено в установі, яка на момент виконання судового рішення була ліквідована.
14. Також відповідач-2 зазначає, що вимога позивача про стягнення середнього грошового забезпечення є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності, що полягала у невиконанні рішення суду в справі №2а/0570/23050/11, у задоволенні якої суди попередніх інстанцій відмовили.
15. Відповідач-2 доводить, що суди попередніх інстанцій, розраховуючи середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, керувалися довідкою від 07 лютого 2012 року №28, яка не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
16. Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
18. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
19. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
20. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддям Бевзенку В.М., Желтобрюх І.Л.
21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
27. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
28. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
29. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.