ПОСТАНОВА
Іменем України
27 квітня 2020 року
Київ
справа №2а-5155/11/1370
адміністративне провадження №К/9901/31779/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Аполлон" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 (головуючий суддя: Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 (головуючий суддя: Багрій В.М., судді: Большакова О.О., Курилець А.Р.) у справі №2а-5155/11/1370 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова до Приватного підприємства "Компанія "Аполлон" про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
06.05.2011 Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "Компанія "Аполлон" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 25 104,91 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 позов задоволено.
Стягнуто з Приватного підприємства "Компанія "Аполлон"(ЄДРПОУ 3158917, вул. Яворницького, 8/82, м. Львів) на користь Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова (ЄДРПОУ 20847425, вул. Городоцька, 172, м. Львів, р/р НОМЕР_1 в ОПЕРв Львівського облуправління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 325796) заборгованість в сумі 25104,91 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 задоволено заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про заміну сторони виконавчого провадження.
Замінено стягувача у виконавчому провадженні згідно виконавчого листа №2а-5155/11/1370 від 04.10.2011 на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, відмовлено відповідачу у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
Відмовляючи у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій зазначили, що трирічний строк, виходячи з дати набрання законної сили даною постанови, закінчився в 2014 році, однак, заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами подана відповідачем в серпні 2019 року. Водночас суди дійшли висновку, що Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) чітко встановлено строк, протягом якого судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами, а отже такий строк заявником пропущено і поновленню не підлягає.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла 18.11.2019), у якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами від 12.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що в постанові суду апеляційної інстанції не обґрунтовувано з яких підстав не задоволено клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, чим, на думку скаржника, порушено вимоги процесуального права щодо рівності та змагальності та вимоги 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім цього скаржник з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини зазначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
На переконання позивача, наявність чи відсутність таких вагомих й непереборних обставин повинні були з`ясувати суди першої та апеляційної інстанцій, проте суди обмежилися посиланням на національне законодавство.
Стверджує, що суд першої інстанції не може на стадії відкриття провадження по справі оцінити докази нововиявлених обставин.
Вважає рішення судів необґрунтованими, оскільки призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, щоб вони були почуті.
Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
11.01.2020 на адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, де зазначено, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили 03.10.2011. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звертає увагу на закінчення 03.10.2014 трирічного строку, визначеного в пункті 1 частини другої статті 363 КАС України, з дати набрання законної сили постановою. Просить відмовити у задоволені касаційної скарги.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 23.04.2020 здійснено заміну судді Саприкіної І.В.
Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
При розгляді касаційної скарги Верховний Суд враховує вимоги статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас суд застосовує процесуальний закон, який діяв на момент подання касаційної скарги, оскільки розгляд касаційного провадження не був завершений до набрання чинності змін до КАС України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).