1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



17 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5300/17



Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В.



розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Національного банку України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019

та ухвалу господарського суду м. Києва від 25.09.2019

у справі № 910/5300/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал - Інжиніринг"

до Національного банку України

про стягнення 381 180,78 грн.

та за зустрічним позовом Національного банку України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал Україна"

про стягнення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:



Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №910/5300/17 (суддя Турчин С.О.) відмовлено у задоволенні заяв Національного банку України про звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ "Поліал-Інжиніринг", накладення арешту та заборону вчиняти дії.





Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не доведено належними і допустимими доказами того, що у ТОВ "Поліал-Інжиніринг" - особи, на грошові кошти якої заявник просив звернути стягнення, наявна заборгованість перед боржником - ТОВ "Поліал Україна".



Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 (колегія суддів: Майданевич А.Г., Сулім В.В., Ткаченко Б.О.) ухвалу господарського суду м. Києва від 25.09.2019 у справі № 910/5300/17 залишено без змін.



Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Національний банк України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу господарського суду м. Києва від 25.09.2019 у справі № 910/5300/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд.



Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.



Так, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Національний банк України посилається на те, що судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не досліджено зібрані у справі докази, чим порушено вимоги ст.ст.74, 76 ГПК України та не було застосовано норми ч.9 ст. 81 ГПК України щодо заходів процесуального примусу за невиконання ТОВ "Поліал-Інжиніринг" і ТОВ "Поліал Україна" вимог ухвали суду від 19.09.2019.



Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Національного банку України у справі № 910/5300/17 визначено склад колегії суддів: Мамалуй О.О. - головуючий (доповідач), Ткач І.В., Стратієнко Л.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.02.2020.



Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.




Відповідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.



Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №910/5300/17; розгляд справи за касаційною скаргою призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.



ТОВ "Поліал Україна" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Національного банку України в повному обсязі, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, об`єктивно дослідивши всі матеріали справи, прийняли законні та обґрунтовані рішення, відтак, підстави для їх скасування відсутні.



Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/5300/17 касаційну скаргу Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу господарського суду м. Києва від 25.09.2019 у справі №910/5300/17 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України у зв`язку з тим, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі: Мамалуя О.О.- головуючий (доповідач), Стратієнко Л.В., Ткача І.В., вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №902/1260/15, від 03.07.2019 у справі №927/313/18, від 31.05.2019 у справі №912/2199/17 щодо можливості оскарження ухвал про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам.



Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Національного банку України у справі № 910/5300/17 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков K.M ., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.03.2020.



Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 910/5300/17 прийнято касаційну скаргу Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу господарського суду м. Києва від 25.09.2019 у справі № 910/5300/17 у справі №910/5300/17 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; призначено розгляд касаційної скарги Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу господарського суду м. Києва від 25.09.2019 у справі № 910/5300/17 у справі № 910/5300/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.



У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Національного банку України у справі № 910/5300/17 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков K.M., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.04.2020.



Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.



Як вбачається із матеріалів справи, у березні 2017 року ТОВ "Поліал Україна" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Національного банку України 381 180,78 грн. заборгованості за договором № К-6505 від 18.05.2016.



Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № К-6505 від 18.05.2016 в частині повної та своєчасної оплати за наданні позивачем послуги.



У квітні 2017 року Національний банк України звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Поліал Україна" про стягнення штрафу у розмірі 1 476 192,40 грн. за розірвання договору відповідно до п. 6.2.1 договору № К-6505 від 18.05.2016.



Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що внаслідок неналежного виконання ТОВ "Поліал Україна" зобов`язань за договором № К-6505 від 18.05.2016, Національним банком України було прийнято рішення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку.



Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2017, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 та Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/5300/17, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Поліал Україна" на користь Національного банку України 1 476 192,40 грн. штрафу та 22142,89 грн. витрат зі сплати судового збору.



На виконання вказаного рішення суду, Господарським судом міста Києва виданий відповідний наказ від 13.10.2017.



У вересні 2019 року Національний банк України звернувся до господарського суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, та просив суд звернути стягнення на грошові кошти ТОВ "Поліал-Інжиніринг" у розмірі 1 498 335, 29 грн., посилаючись на те, що на підставі договорів про надання фінансової допомоги №1 від 04.01.2016, №12.01/16, № 01.04.15 вказане товариство має заборгованість перед ТОВ "Поліал Україна".



Як вбачається із матеріалів даної справи, предметом касаційного оскарження є ухвала господарського суду м. Києва від 25.09.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 910/5300/17, якою, зокрема, відмовлено у зверненні стягнення на грошові кошти, які належать іншій особі.



Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.



Згідно зі ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.



Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.



Так, зокрема, п. 28 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.



Водночас, не дивлячись на те, що вказаною нормою не передбачено можливості оскарження ухвали про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, ст. 255 ГПК України не містить прямої заборони на оскарження такої ухвали суду першої інстанції.



Конституційний принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.



Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України у Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, згідно з якою положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом (абзац 7 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).



Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).




Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.



Такий висновок кореспондується з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою, зокрема, у Рішенні від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, яким було витлумачено статтю 106 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України щодо можливості касаційного оскарження ухвал суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заяви про зміни способу та порядку виконання судового рішення, а також у Рішенні від 2 листопада 2011 року N 13-рп/2011, за якою відсутність можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви щодо повороту виконання рішення суду в такому самому порядку, як і ухвали щодо повороту виконання рішення суду, не узгоджується з принципом справедливості та визначеними в частині третій статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема рівністю усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.



З огляду на наведене, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що відсутність у переліку ч.1 ст. 255 ГПК України ухвали про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, не позбавляє учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, права оскаржити в апеляційному порядку зазначену ухвалу суду першої інстанції та, відповідно, подати касаційну скаргу на таку ухвалу після її перегляду в апеляційному порядку згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.



Враховуючи викладене та виходячи з аналізу наведених вище норм, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №902/1260/15, від 03.07.2019 у справі №927/313/18, від 31.05.2019 у справі №912/2199/17 щодо можливості оскарження ухвал про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам.



Як вбачається із матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є заява Національного банку України про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в якій заявник просив звернути стягнення на грошові кошти ТОВ "Поліал-Інжиніринг" у розмірі 1 498 335, 29 грн., посилаючись на те, що на підставі договорів про надання фінансової допомоги №1 від 04.01.2016, №12.01/16, № 01.04.15 вказане товариство має заборгованість перед ТОВ "Поліал Україна".



Заява Національного банку України обґрунтована зокрема тим, що ТОВ "Поліал Україна" не виконало добровільно рішення господарського суду м. Києва від 20.06.2019 у даній справі про стягнення штрафу; в ході примусового виконання рішення суду не було виявлено грошових коштів в розмірі 1 498 335,29 грн., на які може бути звернуто стягнення; під час невиконаних зобов`язань ТОВ "Поліал Україна" були перераховані кошти на підставі договорів №1 від 04.01.2016, № 12.01/16, №01.04.2015 про надання фінансової допомоги ТОВ "Поліал-Інжиніринг" на загальну суму 2 054 453,00 грн., що може свідчити про те, що вчинення таких правочинів було здійснено з метою уникнення примусового виконання рішень перед Національним банком України; з публічних доступних джерел не вбачається що ТОВ "Поліал Україна" має судові спори з ТОВ "Поліал-Інжиніринг" щодо стягнення коштів за договорами про надання фінансової допомоги, але очевидним є те, що ТОВ "Поліал-Інжиніринг" не зацікавлене у повернення фінансової допомоги ТОВ "Поліал Україна" .



Разом із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, Національним банком України подано заяву про накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Поліал-Інжиніринг" у порядку ч. 5 ст. 336 ГПК України.



Також Національний банк України просив заборонити ТОВ "Поліал-Інжиніринг" вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед ТОВ "Поліал Україна" на підставі договорів №1 від 04.01.2016, № 12.01/16, №01.04.2015 в межах суми 1 498 335,29 грн.



Відповідно до ч. 1 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.




Згідно з ч. 4, ст. 336 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.



Частинами 1, 4 ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.



Предметом дослідження суду, у даному випадку, буде факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які виконавець просить звернути стягнення.


................
Перейти до повного тексту