ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/256/19
Провадження № 11-942заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 9901/256/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зміну формулювання причин звільнення позивача з посади судді
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2019 року (у складі колегії суддів Данилевич Н. А., Бевзенка В. М., Шарапи В. М., Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати формулювання причини його звільнення з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси, наведене в рішенні Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 09 квітня 2019 року № 1077/0/15-19, неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству;
- змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси, наведене у рішенні ВРП від 09 квітня 2019 року № 1077/0/15-19, зі статті 113 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) на статтю 43 Закону України від15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-XII), яка діяла станом на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді, а саме: з "у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я" на "подання суддею заяви про відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків".
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30 січня 2019 року він звернувся до ВРП із заявою, відповідно до якої просив звільнити його з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності і неможливістю виконувати повноваження за станом здоров`я відповідно до пункту 1 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 43 Закону № 2862-ХІІ. Однак за результатом розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я на підставі чинної статті 113 Закону № 1402-VIII.
На переконання позивача, відповідач при прийнятті такого рішення допустив звуження його права на відставку за станом здоров`я, яке він набув на час призначення на посаду судді, тим самим позбавивши його соціальних гарантій, пов`язаних з відставкою.
3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
4. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 вересня 2019 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2019 року.
6. 30 вересня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2019 року - без змін.
7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 вересня 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
8. Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області строком на п`ять років, а Указом Президента України від 25 липня 2011 року № 780/2011 переведений на посаду судді Суворовського районного суду міста Одеси.
9. Постановою Верховної Ради України від 05 листопада 2013 року № 675-VІІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Суворовського районного суду міста Одеси безстроково.
10. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 30 січня 2019 року серії 12 ААБ № 041122 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання).
11. 30 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП із заявою про звільнення його з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, неможливістю виконувати повноваження за станом здоров`я відповідно до пункту 1 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 43 Закону № 2862-ХІІ.
12. Рішенням ВРП від 09 квітня 2019 року № 1077/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я відповідно до пункту 1 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 113 Закону № 1402-VIII.
13. Вважаючи вказане рішення ВРП у частині визначення формулювання причин звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Оцінка суду першої інстанції
14. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що ВРП при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади суддідіяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
15. При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач правомірно керувався статтею 113 Закону № 1402-VIII, оскільки саме вказана стаття була чинною на час подання позивачем відповідної заяви про звільнення та на час прийняття ВРП рішення з цього питання, тоді як стаття 43 Закону № 2862-ХІІ втратила чинність з 01 січня 2011 року.
16. Доводи позивача щодо звуження існуючого до 01 січня 2011 року права судді на відставку суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки законність змін у законодавстві, яке регулювало питання звільнення суддів, не стосуються спірних правовідносин.
17. Також суд першої інстанції визнав безпідставними посилання позивача на абзац 4 пункту 34 розділу XII Закону № 1402-VIII, оскільки спірним питанням у цій справі є правомірність застосування відповідачем статті 113 Закону № 1402-VIII у частині визначення підстави звільнення позивача з посади судді, тоді як питання розрахунку стажу роботи останнього при розгляді цієї адміністративної справи не вирішується.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
18. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що при ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.
19. На обґрунтування такого висновку скаржник зауважує, що судом першої інстанції було безпідставно не застосовано до спірних правовідносин статтю 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії, і передбачає, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змістуʼ та обсягу існуючих прав і свобод.
20. На переконання ОСОБА_1, при прийнятті Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), з набранням чинності якого втратила дію стаття 43 Закону № 2862-ХІІ, якою визначалося право судді на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків, а також при прийнятті в подальшому нині чинного Закону № 1402-VIII, у положеннях якого також не закріплюється право судді на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків, було допущено звуження існуючого до 01 січня 2011 року права судді на відставку, яке за змістом та обсягом поряд із загальним порядком передбачало відставку також і за станом здоров`я судді.
21. ОСОБА_1 вважає, що ВРП при розгляді його заяви про відставку повинна була керуватися положеннями статті 43 Закону № 2862-ХІІ, оскільки право на відставку за станом здоров`я він набув при призначенні суддею, коли вказана стаття була чинною і передбачала таке право.
Позиція інших учасників справи щодо апеляційної скарги
22. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначає, що вимоги позивача щодо скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
23. Відповідач зазначив, що при прийнятті рішення від 09 квітня 2019 року № 1077/0/15-19 Вища рада правосуддя діяла відповідно до норм чинного законодавства.
24. Зокрема, з набранням чинності Законом № 2453-VІ з 01 січня 2011 року положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ втратили чинність. При цьому на момент подачі позивачем заяви про звільнення з посади судді були чинними положення статті 113 Закону № 1402-VІІІ, якими і керувалась ВРП при прийнятті рішення відносно позивача.
Релевантні джерела права
25. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Згідно із частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
27. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
28. Частиною шостою статті 126 Конституції України (у чинній редакції) встановлено, що підставами для звільнення судді є:
1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я;
2) порушення суддею вимог щодо несумісності;
3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;
5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;
6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.
29. Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.
30. 03 серпня 2010 року набрав чинності Закон № 2453-VІ. У підпункті 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення" вказаного Закону визначено, що Закон № 2862-ХІІ втрачає чинність, крім статей 43 та 44, які втрачають чинність з 01 січня 2011 року.
31. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1402-VIII, який і визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні.
З дня набрання чинності Законом № 1402-VIII Закон № 2453-VI втратив чинність.
32. Статтею 112 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".