П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/588/19
Провадження № 11-47заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року (судді Стрелець Т. Г., Стародуб О. П., Саприкіна І. В., Тацій Л. В., Чиркін С. М.) у справі № 9901/588/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправними й скасування рішень та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 06 березня 2019 року про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулейкова Ігоря Юрійовича та Яремка Василя Васильовича .
2. Позов мотивовано тим, що незаконним, на думку позивача, прийняттям рішень щодо кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулейкова І. Ю. та Яремка В. В. у межах конкурсу, що проводився ВККС, здійснено серйозне ущемлення прав ОСОБА_1 у частині можливості отримання справедливого, чесного та неупередженого судочинства.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
3. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, оскільки позивач не навів обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями його прав, свобод та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, а також не заявив про поновлення пропущеного строку на звернення до суду й не навів поважності причин такого пропуску. Водночас суд установив позивачу для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу, оскільки він не усунув недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 09 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без руху.
5. Судове рішення мотивовано тим, що: оскаржувані рішення ВККС за своєю суттю є актами індивідуальної дії, оскільки стосуються конкретних фізичних осіб - Гулейкова І. Ю. й Яремка В. В. та породжують права і обов`язки виключно для цих суб`єктів; позивач не надав належних обґрунтувань порушення оскаржуваними рішеннями ВККС своїх прав; незгода особи із судовим рішенням не є підставою для звернення до суду з позовом про визнання протиправними рішень ВККС про призначення суддів, які входили до складу колегії, що приймала таке рішення; позивач пропустив установлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шестимісячний строкзвернення до адміністративного суду.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
6. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив про порушення судом першої інстанції положень статті 55 Конституції України, статей 5, 6, 242, 266 КАС України, а також статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), адже позивачу фактично відмовлено у доступі до суду.
7. На думку скаржника, у відповіді на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про залишення позовної заяви без руху він у належний спосіб обґрунтував факт порушення ВККС його права на справедливий суд, ураховуючи розгляд справи № 553/4211/15-ц за його позовомдо Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго") про скасування наказу та поновлення на роботі Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду нелегітимним складом суду, до якого входили призначені на посади у незаконний спосіб судді Гулейков І. Ю. та Яремко В. В. Отже, оскаржуваними рішеннями відповідача було порушено не лише публічні, а й приватні права позивача як учасника процесу у вказаній цивільній справі.
8. ОСОБА_1 також указав, що про порушення оспорюваними рішеннями відповідача його прав він дізнався після отримання копії судового рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 553/4211/15-ц, а тому звернення його до суду із цим позовом до ВККС 26 листопада 2019 року відбулося в межах визначеного частиною другою статті 122 КАС України процесуального строку.
9. На переконання скаржника, суд першої інстанції безпідставно постановив оскаржувану ухвалу у колегіальному складі суддів без повідомлення позивача про зміну складу суду, що унеможливило заявлення ним відводу суддям Тацій Л. В. та Чиркіну С. М., рішення ВККС про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання яких на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду оскаржувались ним з аналогічних підстав у межах справи № 9901/590/19.
10. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Позиція інших учасників справи
11. На час розгляду справи відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.
Рух апеляційної скарги
12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 лютого 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, а саме з огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви, а також ураховуючи характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
13. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
14. З матеріалів справи вбачається, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви.
15. У вказаній ухвалі, зокрема, зазначено, що позивач: не навів обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідача його прав, свобод та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду; не заявив про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та не навів поважності причин такого пропуску.
16. На усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції пояснення, у яких зазначив, що незаконним, на його думку, прийняттям рішень щодо кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулейкова І. Ю. та Яремка І. І. у межах конкурсу, що проводився ВККС, здійснено серйозне ущемлення його прав у частині можливості отримання справедливого, чесного та неупередженого судочинства, оскільки він є позивачем у справі № 553/4211/15-ц. Проте призначені у незаконний спосіб судді Гулейков І. Ю. та Яремко І. І. у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду 18 вересня 2019 року прийняли постанову у вказаній справі, яка за європейськими засадами справедливого та чесного судочинства не може вважатися законною. Позивач переконаний, що подібні дії суддів, які розглядають справи, не будучи законно призначеними на посади суддів, істотно порушують його право на отримання правосуддя судом, установленим законом. Також позивач вважає, що призначення суддів Гулейкова І. Ю. та Яремка І. І. до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду неповноважними особами та визнання переможцями конкурсу осіб, які можливо такими не стали б, якби кваліфікаційне оцінювання відбувалося у легітимний спосіб, порушує передбачене статтею 6 Конвенції його право на справедливий суд. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що дізнався про порушення свого конвенційного та конституційного права на справедливий суд у частині незабезпечення розгляду його справи судом, установленим законом, лише 01 листопада 2019 року після отримання копії постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 553/4211/15-ц, а тому звернення його до суду із цим позовом до ВККС 26 листопада 2019 року відбулося в межах визначеного частиною другою статті 122 КАС України процесуального строку.
17. Аналізуючи пояснення ОСОБА_1, надані на усунення недоліків позовної заяви, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
18. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
19. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
20. На підставі пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
21. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
22. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
23. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
24. Наведеним вище положенням чинного законодавства, якими передбачено право звернення фізичної особи до суду з адміністративним позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, кореспондує закріплений у пункті 9 частини п`ятої статті 160 КАС України обов`язок позивача обґрунтувати в позовній заяві у справі щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю його прав, свобод та інтересів.
25. Як убачається з матеріалів позовної заяви, оскаржуваними рішеннями ВККС від 06 березня 2019 року визначено результати кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулейкова І. Ю. та Яремка В. В.
26. Відповідно до частини другої статті 84, частин першої та другої статті 88 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" за результатами кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
27. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
28. У цьому позові йдеться про оскарження актів індивідуальної дії, ухвалених ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання стосовно суддів.
29. З викладеного вище вбачається, що право на оскарження рішень (актів індивідуальної дії) ВККС, що приймаються за результатами кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), має лише суддя, якого це рішення стосується, в порядку, передбаченому КАС України.
30. Отже, оскаржуване рішення відповідача визначає права та обов`язки конкретних осіб (у цьому випадку суддів Гулейкова І. Ю. та Яремка В. В.), тобто є актом індивідуальної дії.
31. Звертаючись до суду з позовом про скасування вказаних актів індивідуальної дії, якими визначено права та обов`язки суддів Гулейкова І. Ю. та Яремка В. В., позивач зазначив, що вказані судді призначені до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у незаконний спосіб, а тому участь цих суддів у вирішенні судом касаційної інстанції справи № 553/4211/15-ц за його позовом до ПАТ "Полтаваобленерго" про скасування наказу та поновлення на роботі порушило його право на справедливий суд.
32. Водночас незгода ОСОБА_1 з постановленим у справі № 553/4211/15-ц судовим рішенням не є належним обґрунтуванням порушення оскаржуваними рішеннями відповідача щодо кваліфікаційного оцінювання суддів прав та інтересів позивача, а тому висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надав належних обґрунтувань порушення оскаржуваними рішеннями ВККС його прав, є обґрунтованим.
33. Правильним є і висновок суду першої інстанції щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим адміністративним позовом.
34. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.