Постанова
Іменем України
24 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 622/999/16-ц
провадження № 61-1260св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа: Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання майна спільним майном подружжя, поділ майна.
Позовна заява мотивована тим, що з 2003 року ОСОБА_1 почала спільно проживати з ОСОБА_7, а 29 серпня 2003 року вони за спільні кошти придбали незавершений будівництвом житловий будинок на АДРЕСА_1 . Вказаний правочин був оформлений як договір дарування.
ОСОБА_1 та ОСОБА_7 14 грудня 2004 року зареєстрували шлюб, а 12 січня 2005 року останньому видано свідоцтво про право власності на вищевказаний будинок. Крім того, ОСОБА_7 11 лютого 2009 року приватизував земельну ділянку площею 0,0909 га на АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважала, що житловий будинок та земельна ділянка на АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, тому позивач має право на половину цього майна.
На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0909 га на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 17 травня 2018 року (в складі судді Кочнєва О. В.) позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ідеальну частину спільного майна подружжя під час перебування у шлюбі із ОСОБА_7, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, яке складається із 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0909 га (цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд) на
АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 110,24 грн судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі
2 650,50 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний будинок був побудований та введений в експлуатацію до реєстрації шлюбу між
ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Сам факт видачі правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на житловий будинок через один місяць після реєстрації шлюбу за умови доведеності готовності будинку до реєстрації шлюбу не є підставою для визнання будинку спільним майном подружжя. Крім того, позивач не довела належними та допустимими доказами, що спірний будинок побудовано за спільні кошти подружжя.
Разом з тим, земельна ділянка на АДРЕСА_1 у порядку приватизації була передана у власність ОСОБА_7, тому на неї не поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний будинок був придбаний ОСОБА_1 та ОСОБА_7 під час перебування у шлюбі, оскільки його державна реєстрація здійснена після реєстрації шлюбу, тому він є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 стали проживати разом з 2003 року, а з липня 2003 року вселилися у спірний недобудований будинок.
Реєстрація за ОСОБА_7 земельної ділянки відбулася після реєстрації шлюбу, тому вона є спільною сумісною власністю подружжя.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що приватизована
23 листопада 2007 року ОСОБА_7 земельна ділянка є його особистою приватною власністю, оскільки пункт 5 частини першої статті 57 СК України, який відносив приватизовані земельні ділянки до особистої приватної власності одного з подружжя, був внесений до вказаного Кодексу лише Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VI.
Таким чином, і житловий будинок, і земельна ділянка, які є предметом позову, були набуті ОСОБА_1 та ОСОБА_7 під час знаходження у шлюбі та на нього розповсюджувався режим спільного майна подружжя.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
27 лютого 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до договору дарування від 29 серпня
2003 року ОСОБА_7 прийняв у дар незавершене будівництво на
АДРЕСА_1 . Будівництво вказаного будинку завершене на 67,3 %.
В акті поточних змін від 12 жовтня 2004 року, складеному техніком Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" при обстеженні будинку на АДРЕСА_1, зазначено, що на час обстеження домоволодіння будинок та веранда добудовані, огорожа - побудована.
З акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 05 листопада 2004 року вбачається, що державній комісії пред`явлено закінчений будівництвом житловий будинок літ. "А-2" розміром 6,9 м х 8,65 м та веранда літ. "а" розміром 2,51 м х 8,65 м.
Згідно з рішенням державної технічної комісії житловий будинок
ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 готовий до прийняття в експлуатацію.
Рішенням Виконавчого комітету Золочівської селищної ради Харківської області від 10 листопада 2004 року затверджено акт від 05 листопада
2004 року про прийняття в експлуатацію житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Золочівської селищної ради Харківської області від 12 січня 2005 року оформлено право приватної власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_7
ОСОБА_7 12 січня 2005 року отримав свідоцтво про право власності на будинок на АДРЕСА_1 .
Суди також встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 14 грудня
2004 року зареєстрували шлюб. На час реєстрації шлюбу спірний будинок був повністю добудований, що підтверджується відповідним актом державної технічної комісії від 05 листопада 2004 року та рішенням Виконавчого комітету Золочівської селищної ради Харківської області від 10 листопада 2004 року.
На підставі рішення ХХ сесії V скликання Золочівської селищної ради Харківської області від 23 листопада 2007 року ОСОБА_7 приватизовано земельну ділянку площею 0,0909 га, цільовим
призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, на
АДРЕСА_1 , а 11 лютого 2009 року видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.