Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 187/1469/18
провадження № 61-363св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фермерське господарство "Говоруха",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Говоруха" на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2019 року в складі судді Говорухи В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства "Говоруха" (далі - ФГ "Говоруха") про зміну формулювання причин звільнення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 26 квітня 2018 року він працював у відповідача на посадах слюсаря та тракториста відповідно до наказу від 25 квітня 2018 року № 1/4. 18 травня 2018 року він звернувся до керівника господарства "Говоруха" з заявою про звільнення його з посади за власним бажанням, але керівник відмовився її приймати. У господарстві він пропрацював до 31 травня 2018 включно. На його прохання віддати трудову книжку та провести з ним розрахунок відповідач не реагував і лише 21 вересня 2018 року після подачі ним скарг до Петриківської селищної ради на дії ОСОБА_2 останній видав йому трудову книжку із записом про звільнення за прогул.
Враховуючи наведене, позивач просив визнати формулювання причин його звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул невірною та змінити формулювання його звільнення за прогул, вказавши формулювання звільнення за власним бажанням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано формулювання причин та підстав звільнення ОСОБА_1 з посади робітника ФГ "Говоруха" за прогул по пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, неправильним. Вирішено вважати ОСОБА_1 звільненим із посади робітника ФГ "Говоруха" з 31 травня 2018 року за частиною першою статті 38 КЗпП України за власним бажанням. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушений порядок звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Змінено підстави звільнення ОСОБА_1 з посади робітника ФГ "Говоруха" з 31 травня 2018 року за прогул за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України на звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України за власним бажанням. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При цьому, відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання формулювання причин та підстав звільнення позивача з посади робітника ФГ "Говоруха" за прогул за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, неправильним, апеляційний суд виходив із того, що такий спосіб захисту порушених прав не є ефективним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ФГ "Говоруха" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що під час ухвалення оскаржуваних рішень судами неправильно встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи.
Помилковим є висновок апеляційного суду про те, що відповідачем не дотримано порядку застосування такого дисциплінарного стягнення як звільнення працівника за прогули, оскільки позивач у судовому засіданні підтвердив факт залишення ним роботи 31 травня 2018 року після чотирьох годин праці та після цього на роботу не виходив. Відповідач намагався зв`язатися з позивачем для з`ясування причин його невиходу на роботу, проте останній на зв`язок не виходив та не відповідав.
Суди не взяли до уваги, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку щодо отримання від працівника пояснень з проводу невиходу на роботу не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
Крім того, заявник не погоджується з висновком суду про те, що позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням, а отже, проявив ініціативу на розірвання трудового договору, оскільки в матеріалах справи така заява відсутня та вказаний факт не знайшов свого підтвердження в суді.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до наказу від 25 квітня 2018 року № 1/4 ОСОБА_1 з 26 квітня 2018 року прийнятий на роботу до Фермерського господарства "Говоруха" на посаду слюсар-тракторист (робітник фермерського господарства).
Наказом від 20 червня 2018 року № 2/6 ОСОБА_1 з 31 травня 2018 року, у зв`язку з вчиненням останнім прогулу без поважних причин, звільнено з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України
Вказані відомості внесені до трудової книжки позивача.
Згідно з актом про порушення трудової дисципліни 31 травня 2018 року ОСОБА_1 залишив своє робоче місце об 11:55 год та на роботі більше не з`явився, тобто був відсутній на роботі без поважних причин більше чотирьох годин.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною першою статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника та його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.