Постанова
Іменем України
24 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 554/2491/17
провадження № 61-12011св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2017 року в складі судді Січиокно Т. О. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2018 року в складі колегії суддів: Триголова В. М., Гальонкіна С. А., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, встановлення порядку користування майном, стягнення грошової компенсації.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що у період із 10 травня 2002 року по 14 лютого 2017 року вона проживала однією сім`єю з відповідачем у АДРЕСА_1 . За час спільного проживання однією сім`єю вони вели спільне господарство, у них народилося двоє дітей. Внаслідок спільної праці, пов`язаної з утриманням домашньої худоби, орендної плати з земельних паїв ними було отримано та заощаджено грошові кошти, на які у 2009 році вони придбали автомобіль ВАЗ 210700, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який відповідач зареєстрував на себе.
В подальшому, 10 лютого 2017 року за спільні кошти відповідач, без її відома придбав квартиру АДРЕСА_2 за 18 000,00 доларів США, яку зареєстрував на себе та 14 лютого 2017 року припинив сімейні відносини з нею і почав проживати з іншою жінкою.
Оскільки спірне майно придбано під час їхнього спільного проживання однією сім`єю, за спільні кошти, то воно є спільною сумісною власністю. Так як вона не має права керування вказаним вище автомобілем, то вважає за доцільне виділити його у користування відповідача, а на її користь стягнути грошову компенсацію.
Враховуючи наведене, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_2 із 10 травня 2002 року по 14 лютого 2017 року; визнати автомобіль марки ВАЗ 210700, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та квартиру АДРЕСА_2, які зареєстровані за ОСОБА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнати за кожним з них право власності на вказане майно в рівних частинах; виділити у користування ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 210700, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та на її користь стягнути грошову компенсацію у розмірі 1/2 частини вартості автомобіля у розмірі 30 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період часу із 01 січня 2004 року до 14 лютого 2017 року.
Визнано автомобіль марки ВАЗ 210700, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнано за кожним з них право власності по 1/2 частини вказаного автомобіля, без його реального поділу.
Визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнано за кожним з них право власності по 1/2 (одна друга) частині цієї квартири. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 10 травня 2002 року по 14 лютого 2017 року, а тому набуте за цей час майно є спільною сумісною власністю і підлягає поділу між ними. При цьому, встановлюючи факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме з 01 січня 2004 року, суд виходив із того, що у СК України, який вступив у дію 01 січня 2004 року, такої норми не існувало.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2018 року ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання квартири спільною сумісною власністю та визнання за кожним із них право власності на Ѕ її частини, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання квартири спільним сумісним майном та змінити період часу проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме з 01 січня 2004 року по січень 2017 року.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами не надано належної оцінки тому, що сторони припинили проживання однією сім`єю у січні 2017 року, а не 14 лютого 2017 року, як встановлено судами. Після припинення проживання з позивачем однією сім`єю відповідач неодноразово приїзжав до своїх дітей, зустрічався та проводив з ними час у с. Черевки Миргородського району за місцем їх проживання і цього факту він не заперечував, а тому вказані обставини не можуть підтверджувати факт спільного проживання сторін однією сім`єю. У січні 2017 року відповідач переїхав до м. Полтави та почав там проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, а також уклав договір безоплатного тимчасового користування житловим приміщенням.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 14 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У травні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила скаргу відхилити, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони з 10 травня 2002 року почали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу у АДРЕСА_1 .
За час спільного проживання у них народилися діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 травня 2017 року ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх його видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини, починаючи із 27 лютого 2017 року і до їх повноліття.
Згідно з обліковою карткою приватного транспортного засобу автомобіль ВАЗ 210700, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстровано 01 квітня 2009 року за ОСОБА_7 .
З часу придбання автомобіль використовувався для потреб сім`ї.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25 січня 2017 року за ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н. П., зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 45,1 кв. м, житловою площею 28,8 кв. м.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.